Пантелеймон Куліш — видатна постать української культури, чия багатогранна діяльність охоплює літературу, мовознавство, історію та громадську активність. Його внесок у формування національної ідентичності та розвиток української мови є неоціненним.
Біографія Пантелеймона Куліша: письменник, мовознавець, історик, перекладач
Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 серпня 1819 року в містечку Вороніж Чернігівської губернії (нині Сумська область) у родині козацького походження. З ранніх років виявляв інтерес до літератури та історії, що згодом визначило його життєвий шлях.
Освіту здобував у Новгород-Сіверському повітовому училищі та гімназії, а згодом — у Київському університеті, де вивчав філологію та історію. Під час навчання познайомився з Тарасом Шевченком та Миколою Костомаровим, з якими заснував Кирило-Мефодіївське братство — таємну організацію, метою якої було відродження української нації та культури. У 1847 році за участь у братстві був заарештований і засланий до Тули.
Після повернення із заслання Куліш активно займався літературною та науковою діяльністю. Він став автором першого українського історичного роману “Чорна рада”, який описує події часів Руїни. Також відомий як перекладач творів Вільяма Шекспіра, Йоганна Ґете та інших класиків світової літератури українською мовою.
У 1847 році одружився з Олександрою Білозерською, відомою під псевдонімом Ганна Барвінок, яка також була письменницею. Подружжя не мало дітей, але їхній шлюб був міцним та плідним у творчому плані. Куліш помер 14 лютого 1897 року на своєму хуторі Мотронівка, залишивши після себе багату літературну спадщину.
Пантелеймон Куліш — це не лише видатний письменник, але й один із фундаторів української національної ідеї. Його праці залишаються актуальними й сьогодні, надихаючи нові покоління на вивчення та збереження рідної культури.