Федот Андрійович Кудринський
Етнограф, фольклорист, літературознавець. Дослідник духовних кодів Волині
Федот Кудринський народився 19 лютого 1867 року в селі Степань, що на Рівненщині. Його життя й наукова діяльність тісно пов’язані з вивченням народної культури, глибинних пластів українського фольклору й історії Волині. Він належав до тієї когорти українських інтелігентів, які в складних імперських обставинах зуміли не тільки зберегти зв’язок із народною традицією, а й осмислити її через академічне слово.
У 1893 році Федот Кудринський закінчив Московську духовну академію — один із найбільш престижних на той час вищих навчальних закладів Російської імперії. Академічна освіта сформувала його як серйозного дослідника і мислителя, але водночас не відірвала від глибокого коріння — народної культури, з якої виростав його світогляд.
Уже в 1890-х роках Кудринський активно друкувався в провідному тогочасному українському історико-літературному часописі «Киевская старина». Саме тут побачила світ низка його оповідань, створених на основі народних легенд і переказів Волині. Писав переважно російською, проте з характерним українізованим звучанням діалогів, що надавало його текстам неповторного колориту й наближало їх до мовної реальності тогочасного українського села.
Особливе місце в творчій спадщині Кудринського посідає оповідання «Замчисько» — містична й глибока за образністю історія, сповнена духу волинського фольклору, народного вірування та туги за втраченим. Переклад цього твору, здійснений Мирославом Трофимуком, увійшов до «Антології української готичної прози» у редакції Юрія Винничука. Такий контекст лише підтверджує, наскільки тонко і глибоко Кудринський передавав атмосферу тривожної старовини, містичних передчуттів і фольклорного світобачення українського Полісся.
Федот Кудринський не був письменником у вузькому сенсі слова — він був культурним дослідником, археологом пам’яті, який вмів бачити красу й драму в народній уяві, в локальних історіях, у мотивах, які передавалися поколіннями. Його літературна робота межувала з етнографією: кожен сюжет, кожна легенда — не просто художній витвір, а фрагмент ментального ландшафту тогочасної України.
Помер Федот Андрійович Кудринський у 1933 році в Петербурзі. Його ім’я на довгий час було забуте — і тільки з появою нових антологій української готичної прози, інтерес до його творчості знову ожив.
Сьогодні його твори — не лише пам’ятка літературної давнини, а й духовний слід людини, яка вміла слухати голос народу, розуміла багатозначність легенд, і знаходила в них правду історії та людської душі.