Біографія Наталени Королевої: від іспанської графині до української письменниці
Наталена Андріанівна Королева (справжнє ім’я — Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена) народилася 3 березня 1888 року в монастирі Сан-Педро-де-Карденья поблизу міста Бургос у Північній Іспанії. Її мати, Марія-Клара де Кастро Лачерда, походила з давнього іспанського роду, а батько, граф Адріан-Юрій Дунін-Борковський, був польським аристократом і археологом .
Після смерті матері Наталену виховувала бабуся Теофіла з роду Домонтовичів у маєтку на Волині. Згодом дівчинку відправили до монастиря Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях, де вона здобула ґрунтовну освіту, вивчаючи мови, філософію, історію, археологію та музику .
У 1904 році Наталена переїхала до Києва, де вступила до Інституту шляхетних дівчат. Пізніше навчалася в археологічному інституті в Санкт-Петербурзі, отримавши ступінь доктора археології, та в Петербурзькій академії мистецтв, здобувши диплом вільного художника .
Під час Першої світової війни працювала сестрою милосердя в російській армії, отримала кілька поранень і була нагороджена за відвагу. У цей період вийшла заміж за офіцера Іскандера Гакгаманіша ібн Куруша, який загинув на фронті .
Після війни Наталена переїхала до Праги, де одружилася з українським письменником Василем Короліва-Старим. Саме він надихнув її писати українською мовою. Її перший твір українською — оповідання «Гріх» — було надруковано в 1921 році у віденському тижневику «Воля» .
Творчість Наталени Королевої вирізняється глибоким філософським змістом та поєднанням східної і західної культур. Вона оновила жанр історичної повісті, літературної легенди, поєднавши язичницькі, античні, скіфські та християнські мотиви. Її твори, зокрема «Во дні они» (1935), «1313» (1935), «Без коріння» (1936), «Сон тіні» (1938) та «Легенди старокиївські» (1942–1943), стали значущими внесками в українську літературу .
Наталена Королева померла 1 липня 1966 року в місті Мельник, Чехословаччина. Її творчість, довгий час забута, нині знову привертає увагу дослідників і читачів, відкриваючи нові грані української літературної спадщини.