Адріан Феофанович Кащенко (19 вересня 1858 — 16 березня 1921) — видатний український письменник, історик та етнограф, який присвятив своє життя популяризації героїчного минулого Запорозької Січі. Його творчість стала джерелом натхнення для багатьох поколінь українців, формуючи національну самосвідомість та гордість за історичну спадщину.
Ранні роки та родинне середовище
Народився Адріан Кащенко на хуторі Веселий Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії (нині — Запорізька область) у родині небагатого поміщика Феофана Гавриловича Кащенка, чий рід походив від запорозьких козаків. У родині було дев’ятеро дітей — п’ятеро синів і чотири дочки. Особливу роль у формуванні світогляду Адріана відіграв його старший брат Микола, який згодом став відомим вченим, засновником Київського ботанічного саду та дійсним членом АН УРСР.
З дитинства Адріан захоплювався історією рідного краю, слухаючи розповіді старших про славне минуле запорожців. Ці оповіді пробудили в ньому глибоку любов до української історії та культури.
Освіта та служба
У 1867 році Адріан вступив до Катеринославської гімназії, але через труднощі в навчанні провчився лише три роки. Згодом він вступив до юнкерського училища, після закінчення якого кілька років служив офіцером. Однак військова кар’єра не стала його покликанням, і він залишив службу.
Після відставки Кащенко працював контролером на залізниці, служив у різних містах, зокрема в Пермі, Санкт-Петербурзі, Туапсе, а згодом повернувся до Катеринослава. Попри скромне матеріальне становище, він активно займався літературною діяльністю, присвячуючи вільний час написанню творів про історію України.
Літературна діяльність
Перший твір Кащенка — «Жар-птиця, або З паном не братайся, у прийми не бери і жінці правди не кажи» — вийшов друком у 1883 році. Це була одна з перших українських книжок, надрукованих на Придніпров’ї.
У своїх творах Кащенко зображував героїчну боротьбу запорожців, їхній побут, традиції та звичаї. Серед його найвідоміших творів — «Запорожська слава», «На руїнах Січі», «Мандрівка на пороги», «З Дніпра на Дунай», «Зруйноване гніздо», «Над Кодацьким порогом» (про гетьмана Івана Сулиму), «Гетьман Сагайдачний», «Кость Гордієнко-Головко — останній лицар Запорожжя». Особливе місце в його творчості займає збірка «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове», яка стала своєрідною енциклопедією життя та боротьби запорожців.
Кащенко також активно займався видавничою діяльністю. У 1917 році він заснував у Катеринославі власне видавництво, де друкував як свої твори, так і твори інших українських авторів. Він був заступником голови товариства «Просвіта», виступав із літературними та історико-етнографічними рефератами, сприяючи поширенню української культури та освіти.
Особисте життя та останні роки
Особисте життя Кащенка було непростим. Його дружина, за свідченнями сучасників, була свавільною та сварливою, часто залишала його, а згодом остаточно покинула, залишивши йому обов’язок утримувати її до кінця життя.
У 1917 році, після перенесеного інсульту, Кащенко намагався отримати пенсію від нової влади, але безуспішно. Повернувшись до Катеринослава, він продовжував працювати з оновленим завзяттям, але хвороба знову прикувала його до ліжка. Останні півтора року життя він був тяжко хворий і помер 16 березня 1921 року.
Спадщина та вшанування пам’яті
Літературна спадщина Кащенка є значною та важливою для української культури. Його твори були популярні до 1933 року, але в радянські часи були заборонені. Лише в 1990-х роках його творчість знову стала доступною для широкого загалу.
На честь Адріана Кащенка названа вулиця в місті Дніпро, а в 2010 році на будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку. Його твори включені до шкільної програми, а його внесок у розвиток української літератури та культури високо оцінюється сучасниками.
Адріан Кащенко залишив по собі багату спадщину, яка продовжує надихати українців на вивчення та збереження своєї історії та культури.