Дмитро та Віталій Капранови — відомі українські письменники, публіцисти, видавці, активісти та популяризатори української історії, які десятиліттями працювали разом як творча пара. Брати-близнюки народилися 24 липня 1967 року в місті Дубоссари, що на той час входило до складу Молдавської РСР. У родині вже був старший брат Сергій.
Дитинство Капранових минуло в Очакові, невеликому приморському місті на Миколаївщині. Тут, у радянській школі, вони здобували освіту російською мовою — українську не вивчали навіть формально, що згодом стало предметом глибоких особистих переосмислень. Попри це, в Очакові брати проявили неабияку цілеспрямованість: паралельно із середньою освітою вони здобули музичну (гра на фортепіано) та спортивну (греко-римська боротьба) освіту. Це свідчило про їхню ранню схильність до багатогранного розвитку і волю до досягнень.
Після школи вступили до технічних вишів: спершу до Уральського політехнічного інституту в Свердловську (нині — Єкатеринбург), а згодом продовжили навчання у Московському енергетичному інституті. Спеціальність — технічна кібернетика — вимагала системного мислення, яке згодом вони блискуче застосували у видавничій справі, літературі, аналітиці, а пізніше — й у роботі з цифровими медіа.
У 1988 році брати одружилися з сестрами-близнючками, які згодом стали власницями туристичної компанії. Це було ще одним прикладом того, як тісно перепліталися особисте й професійне життя братів. Родина, діти, власний бізнес — усе це було фоном, на якому визрівала їхня внутрішня потреба до змін.
У Москві Капранови тривалий час працювали в комерційному середовищі: зокрема, займалися фармацевтичним і виноробним бізнесом. Але в якийсь момент прийняли доленосне рішення повернутися в Україну — не тільки фізично, але й ідентично. Вони поступово стали відомими в культурному й інтелектуальному просторі як автори, видавці, а пізніше — і як активні учасники національного руху за культурну й мовну самостійність.
Справжній прорив у їхній діяльності відбувся з появою YouTube-каналу «імені Т. Г. Шевченка», який вони створили 4 вересня 2019 року. Цей медіапроєкт став потужною платформою для популяризації української історії, культури та мови серед найширшої аудиторії. З властивим їм поєднанням інтелекту, гумору, іронії й глибини, Капранови розповідали про складне — просто, про забуте — живо, про важливе — переконливо.
24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, брати, не вагаючись, взяли до рук зброю. Вони приєдналися до полку «Азов» і стали до оборони Київщини. Їхній вчинок став гучною заявою: українська культура — це не щось відокремлене від боротьби, це її сутнісна частина. Згодом, після активної фази бойових дій, брати повернулися до мирного життя, знову взявшись за просвітницьку діяльність на своєму YouTube-каналі. Їхні відео продовжували зберігати відданість історичній правді й глибокій патріотичній позиції.
Та життя несподівано обірвалося. 16 квітня 2024 року Дмитро Капранов помер на 57-му році життя — причиною стала раптова розшарування аорти. Його смерть стала великою втратою не тільки для родини, але й для всієї української культурної спільноти.
Віталій продовжив справу, яку вони вели разом десятиліттями — на знак вірності пам’яті брата і як продовження їхнього спільного голосу.
Капранови — це приклад того, як слово і чин можуть йти поруч. Як любов до України може проявлятися не лише в літературі, а й у реальних діях. Як навіть ті, хто народився в радянському мовному та культурному контексті, можуть знайти свій шлях до справжньої української ідентичності.