Євген Павлович Гребінка
(1812 — 1848)
Євген Гребінка народився 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище неподалік Пирятина, що на Полтавщині, в родині дрібного поміщика. Його перші кроки в освіті були зроблені вдома — під наглядом приватних вчителів, але справжнє літературне формування розпочалося у Ніжинській гімназії вищих наук, яку він відвідував у 1825–1831 роках. Саме там він поринув у вир літературного життя, де поряд із навчанням активно включився в діяльність літературного гуртка. У стінах гімназії обговорювалися ідеї Радищева, звучали вірші Пушкіна, Рилєєва, з’являлися перші спроби пера майбутніх письменників. І серед них уже тоді виділявся молодий Гребінка зі своїм гострим, часто сатиричним стилем.
Після закінчення гімназії та нетривалої служби у козачому полку, Гребінка повертається на рідну Полтавщину. У цей період він активно займається перекладами, зокрема починає роботу над інтерпретацією "Полтави" Пушкіна українською мовою, а також публікує окремі байки. 1834 року письменник переїздить до Петербурга, де входить у коло впливових літераторів та культурних діячів: знайомиться з Пушкіним, Тургенєвим, Криловим, Брюлловим. Влаштовує у своєму домі літературні вечори, сам постійно друкується у провідних виданнях того часу — "Современник", "Отечественные записки", "Литературная газета", "Утренняя заря" та інших.
Значущою є його роль у долі Тараса Шевченка. Саме завдяки допомозі Гребінки "Кобзар" Шевченка побачив світ у 1840 році. Письменник підтримував молодого поета не лише морально, а й організаційно: знайомив із діячами культури, допомагав увійти до літературного середовища Петербурга.
Одним із найважливіших внесків Гребінки у розвиток української культури став альманах "Ластівка" (1841), який він допоміг видати. У ньому поряд із народними піснями, приказками й творами класиків української літератури були також і його власні нариси, написані з іронією, теплотою й душевністю.
Гребінка активно працював у жанрі байки. Його "Малороссийские приказки" — не просто художні замальовки, а глибокі узагальнення народної мудрості, втілені в художню форму. У байках він часто звертається до фольклору, переплітає приказки з авторським коментарем, вводить оповідача — персонажа, який пояснює мораль оповіді. У його творах звучить народна філософія, іронія й реалістичне осмислення дійсності.
Водночас він не оминав і російської мови як літературного інструменту. Його романси, поеми, вірші стали популярними ще за життя. Романс "Очи черные", вірші "Печаль", "Почтальон", "Молода еще девица я была..." були надзвичайно відомими. Деякі з них — це переспіви українських пісень, адаптованих під російську поетичну традицію.
Як прозаїк Гребінка теж залишив слід. Його "Рассказы пирятинца" здобули популярність, а твори, як-от "Нежинский полковник Золотаренко", "Чайковский", "Записки студента", повість "Кулик", роман "Доктор", мають вагу в контексті української й російської літератури того періоду. З часом його стиль еволюціонував — від романтизму до реалізму, що свідчить про глибоке художнє відчуття і гнучкість думки.
У другій половині 1840-х років письменник працював на чиновницькій службі, але не полишав літературної діяльності. Його фізичний стан погіршувався — вже тоді почали даватися взнаки проблеми зі здоров’ям. Помер Євген Гребінка 3 грудня 1848 року у Петербурзі. Похований на батьківщині — на хуторі Убіжище.
Своєю багатогранною діяльністю — як байкар, поет, прозаїк, перекладач, організатор літературного життя — Євген Гребінка залишив яскравий слід у культурному просторі України XIX століття. Він поєднав у собі витончену літературну форму й глибоку народну мудрість, пройшовши крізь життя скромно, але достойно, залишивши по собі справжню літературну спадщину.