Надія Гербіш
Надія Гербіш — українська письменниця, перекладачка, журналістка, викладачка, фотографиня, громадська діячка та багатогранна творча особистість, відома своєю щирістю, теплотою і глибоким відчуттям слова. Її життєвий і професійний шлях — приклад поєднання таланту, відданості справі та постійного саморозвитку.
Народилася у Збаражі Тернопільської області в родині вчителів. Дитинство пройшло в Тернополі, де вона навчалася в класичній гімназії та гуманітарному ліцеї. Саме тут, серед книжок, віршів і щоденників, з’явилися перші літературні спроби: вірші Надія почала писати вже у сім років. У тринадцять уперше взялася за усний переклад, співпрацюючи з американською місіонерською організацією — і це стало початком її глибокого зацікавлення перекладацькою діяльністю.
Після закінчення ліцею вступила до університету і вже в юному віці почала працювати фриланс-журналісткою. У 2010 році здобула диплом Київського національного лінгвістичного університету за спеціальністю "Англійська мова та література". Але її прагнення до знань на цьому не завершилося: у 2017 році вона отримала другу вищу освіту, закінчивши факультет міжнародних і політичних досліджень Лодзького університету, де вивчала американістику й медіа. Її наукові інтереси охоплювали питання інтеграції біженців через освітні практики.
З шістнадцяти років її журналістські тексти почали з’являтися в газетах та журналах, а вже у сімнадцять вона стала журналісткою регіонального видання. У вісімнадцять вийшла заміж за Ігоря Гербіша та переїхала до рідного Збаража. Саме в цей час розпочалася її співпраця з видавництвом «Брайт Стар Паблішинг» — першою перекладеною книгою стала всесвітньо відома праця Роберта Кіосакі «Бідний тато, багатий тато».
Надія має багатий досвід у видавничій сфері: вона працювала журналісткою, ведучою телепрограм, головною редакторкою газети, а згодом і книжковим редактором. Особливе місце в її кар’єрі посідає видавництво «Ездра», де вона з грудня 2009 року працювала перекладачкою, а з серпня 2010 року — головною редакторкою. За час роботи в «Ездрі» вона не лише переклала десятки книжок, а й брала участь у міжнародних проєктах, супроводжуючи авторів, видавців та експертів з різних країн.
Її творчий доробок включає численні переклади, статті, дитячу літературу, художню прозу, а також мотиваційні програми для молоді. Вона стала авторкою програми розвитку підлітків «Зміни своє життя» (пізніше — «Навчіть мене мріяти»), яку протягом трьох років викладала у професійно-технічному училищі, а також у навчальних закладах Тернопільщини.
Особливою віхою в її письменницькому житті стала перемога в літературному конкурсі «Різдвяне диво» у 2009 році, що відкрила їй шлях у дитячу літературу. Її перша велика книга — «Теплі історії до кави», що побачила світ у 2012 році, стала справжнім бестселером і здобула перше місце в рейтингу «Топ-20» мережі книгарень. Успіх продовжила книжка «Теплі історії до шоколаду». Видання цих творів закріпило за нею статус однієї з найтепліших і найщиріших авторок сучасної української прози.
Її книги видаються не лише в Україні, а й за кордоном — у Великій Британії, США, Польщі, Туреччині, Вірменії. У 2022 році у співпраці з істориком Ярославом Грицаком вона створила книжку «A Ukrainian Christmas», що вийшла в одному з найбільших британських видавництв як подарункове видання та в аудіоформаті, ще до релізу отримавши схвальні відгуки провідних книжкових оглядачів.
Окрім письменницької діяльності, Надія активно займається викладанням у сфері видавничої справи та редагування, бере участь у професійних форумах і конференціях, зокрема як фахівчиня з управління проєктами в міжнародній правовій сфері. Вона — випускниця престижної освітньої програми Aspen Institute Kyiv.
Її фотографії неодноразово використовувалися в книжкових виданнях, зокрема стали обкладинками американських і канадських книжок, серед яких — бестселери за версією New York Times. За свою активну соціальну діяльність вона отримала чимало відзнак, серед яких — звання «Жінка року» та почесне членство журі літературного конкурсу імені Джона Буньяна.
Свою роботу Надія часто називає оплачуваним хобі. Вона захоплюється музикою, подорожами, фотографією, активно веде блог і бере участь у житті своєї церковної громади. Її друзі і читачі з любов’ю називають її Феєю Радості — і це прізвисько якнайкраще передає суть її творчості: теплу, натхненну, людяну.