Кость Герасименко: шлях поета крізь війни і пошуки душі
Кость Михайлович Герасименко народився 11 травня 1907 року у родині сільського вчителя в селі Прихідьки, що нині належить до Пирятинського району Полтавської області. Змалку вихований у любові до знань і праці, він рано визначив для себе шлях служіння слову і людям.
У 1927 році Кость закінчив педагогічні курси в Пирятині й вирушив на Донбас, де протягом двох років працював учителем. Там же він відчув подих індустріального краю — потужний ритм шахт і заводів, що пізніше відобразиться в його творчості. Служба в Червоній армії ненадовго перервала педагогічну діяльність, але згодом Герасименко знову повертається до вчителювання на Донбасі.
Активна участь у літературному житті регіону привела його до організації "Забой" — об'єднання пролетарських письменників Донбасу, де Кость знайшов однодумців і натхнення для нових творів.
У 1935 році Кость переїхав до Києва — міста, яке тоді ставало центром українського культурного життя. Тут він працював на Київській кінофабриці, набуваючи нового досвіду у світі кінематографії.
Події 1939 року — похід Червоної армії в Західну Україну — також не обійшли його стороною: Кость брав у ньому участь. Коли почалася Друга світова війна, він став військовим кореспондентом, працював у фронтовій газеті "Знамя Родины", до останнього фіксуючи вогняні реалії епохи.
Трагічна нитка життя обірвалася 27 вересня 1942 року на Північному Кавказі. Загибель на фронті відняла у літератури людину, яка могла б сказати ще багато важливого.
Його родина теж лишила свій слід в українській культурі: донька Марина Герасименко, яка народилася 19 квітня 1941 року, стала знаною актрисою, а дружина Ірина Вериківська була талановитим мистецтвознавцем.
Кость Герасименко почав друкувати свої твори ще у 1925 році. Його поезія вражала глибиною почуттів, ліричною щирістю, філософською зосередженістю. Його вірші, п'єси, нариси, оповідання та літературно-критичні статті завжди були пронизані живим болем і любов'ю до людини та рідної землі.
Крім того, Герасименко виявив себе як талановитий перекладач: він перекладав поетичні твори польського класика Адама Міцкевича, а також відомих російських поетів — Володимира Маяковського та Павла Безпощадного.
Його власні твори не залишилися в межах української культури: їх перекладали російською, білоруською, молдавською, болгарською та навіть англійською мовами, що засвідчує універсальність його таланту та глибину гуманістичних ідей, які він ніс у світ.
Кость Герасименко належить до тих митців, чия творчість була не лише художньою працею, а й способом існування у світі — чесного, болісного і прекрасного водночас.