Олексій Васильович Савицький, відомий під літературними псевдонімами Юхим Ґедзь і Олесь Ясний, народився 2 березня 1896 року в місті Золотоноша, що на Полтавщині (тепер Черкаська область), у родині теслі. Його перші життєві кроки пройшли у звичайній сільській хатині, а шкільна освіта — в земській школі, після чого продовжив навчання в Київському музичному інституті імені Миколи Лисенка, де закінчив два курси. Музика і слово ще з юності поєднувались у його житті, але остаточно першість здобуло письмо.
У молоді роки працював земським писарем, згодом — службовцем у радянських установах. Журналістська діяльність Савицького розпочалася в редакціях газет "Комуніст" та сатиричного журналу "Червоний перець", де він публікував фейлетони, нариси, гуморески та статті. До жодної політичної сили не належав, але був активним учасником літературного процесу, зокрема — членом організації "Плуг".
Юхим Ґедзь — автор численних гумористичних та сатиричних оповідань, які з’являлися у провідних виданнях свого часу: "Комуніст", "Селянська правда", "Пролетар", "Всесвіт", "Плуг", "Знання", "Червоний перець" та інші. У його прозі влучно відображено соціальні трансформації, побутові колізії та психологію "нової людини" села і міста. Його творчість вирізнялась гостротою спостережень і тонким почуттям гумору. Серед опублікованих збірок – "Антон Троянденко", "Буває й таке" (1927), "Принципіально", "Троглодити", "Завзятий середняк" (1929), "Конкурс на гопак", "Ті ж і Мирон Гречка", "Столичний гість" (1930), "Перший іспит" (1931), "Тихою сапою" (1933).
Проте наприкінці 1930-х трагічні події торкнулись і його долі. 2 листопада 1936 року за наказом НКВС Олексія Савицького заарештували, звинувативши в участі в "українській контрреволюційній терористичній організації", яку пов’язували з антирадянською діяльністю, включно із троцькістсько-зінов'євським середовищем. Обвинувачення були типовими для епохи сталінського терору — бездоказові, але надзвичайно важкі. Як виявилося пізніше, обґрунтовані лише сфабрикованими матеріалами та тиском під час слідства. Після місяців ув’язнення й жорстких допитів у Харкові та Києві, письменника засудили до розстрілу. Вирок було виконано 15 липня 1937 року.
Лише через два десятиліття, 22 березня 1958 року, радянська Феміда переглянула справу. Верховний Суд постановив скасувати вирок у зв’язку з відсутністю складу злочину. Так, Юхима Ґедзя було реабілітовано посмертно, проте страшна несправедливість забрала життя талановитого літератора й залишила глибоку рану в українській літературній історії.
Савицький-Ґедзь залишив по собі вагому творчу спадщину — іронічну, спостережливу, народно-емоційну. Його твори — не лише пам’ять про минуле, а й документ епохи, у якій письменник намагався говорити правду через художнє слово.