Євген Гаран: мандрівник світу і слова
Євген Гаран народився 26 березня 1926 року на околиці сонячного Бердянська — міста, де море і степ зустрічаються в обіймах вітру. Його раннє дитинство промайнуло в умовах непростих змін і потрясінь, характерних для початку ХХ століття. На початку 1930-х років родина Гаранів переїхала до Харкова — тодішньої культурної столиці радянської України, де хлопець здобув шкільну освіту і вперше відкрив для себе чарівний світ знань.
Та доля підготувала йому нові випробування. У 1943 році, коли війна вже переорала українську землю, сімнадцятирічний Євген залишив окуповану німцями Україну. Шлях його проліг до Німеччини — не з примхи, а в пошуках можливості здобути вищу освіту, про яку мріяв ще зі шкільної лави. У престижному університеті Ґеттінґена він вивчав іноземні мови, занурюючись у багатокультурний простір Європи, який залишив на ньому глибокий відбиток.
Після закінчення війни доля знову повела його далі: Євген Гаран емігрував до Австралії, обравши місто Сідней своєю новою домівкою. Тут, у країні кенгуру і евкаліптів, він не лише зумів адаптуватися до нового середовища, але й продовжив свою освіту — спочатку у Педагогічному інституті, а згодом у Сіднейському університеті.
Професійний шлях Євгена Гарана також виявився насиченим і різноманітним. Багато років він працював шкільним викладачем, передаючи своїм учням любов до мов — німецької, французької, індонезійської та української. Його педагогічна діяльність допомагала будувати містки порозуміння між різними культурами і підтримувати дух української ідентичності на чужині.
Втім, однієї любові до мов для Євгена було замало. Його серце належало літературі. Ще в молоді роки він почав писати українською мовою, і з часом його твори почали з’являтися на шпальтах знаних емігрантських видань. Перші його тексти друкували в журналі "На Дозвіллі" у місті Пляуен, в німецькому Мюнхені на сторінках "Арки", а також у торонтському часописі "Нові Дні". Австралія не стала виключенням: Гаран активно співпрацював із газетою "Вільна Думка" в Сіднеї та з альманахом "Новий Обрій" у Мельбурні.
Його літературна праця — це спроба зберегти живий дух України далеко за океанами. Пишучи рідною мовою, він немов прагнув з’єднати минуле зі справжнім і передати ту любов до Батьківщини, яка жила в його серці попри всі відстані.
Сьогодні ім’я Євгена Гарана відоме кожному, хто цікавиться українською літературною еміграцією. Він належить до тієї когорти українців, які, залишивши рідний край через історичні буревії, не забули своїх коренів і через творчість зберегли зв'язок із землею предків.