Юрій Адальбертович Федькович, один із найбільш значущих письменників і громадських діячів Буковини, народився 1834 року в селі Сторонець-Путилів (тепер смт Путила Чернівецької області). Він походив з родини, де батько був спольщеним шляхтичем, а мати — донькою українського священника. Це вплинуло на формування його світогляду та творчості. Федькович отримав початкову освіту у Чернівцях, а пізніше навчався в реальній школі. Під впливом культурних і політичних обставин того часу, він зміг поєднати своє навчання з багатими народними традиціями, що потім знайшло відображення в його літературній діяльності.
У 1852 році Федькович поступив на службу в австрійську армію, де відслужив до 1863 року. Під час служби він мав змогу спілкуватися з народними жовнірами, співаючи з ними народні пісні, а також сам складаючи пісні та балади. Саме в цей період він почав писати свої перші українські твори. Його перша публікація, опублікована у брошурі А. Кобилянського в 1861 році, була позитивно сприйнята читачами і стала важливим кроком у його літературній кар'єрі.
З 1862 року, коли Федькович повернувся з армії, він активно почав працювати як письменник. У Львові була опублікована його збірка поезій "Поезії Іосифа Федьковича" (1862), що стала значним досягненням в українській літературі. У збірці було представлено 48 ліричних віршів і кілька балад, серед яких були "Добуш", "Юрій Гінда" та "Киртчалі". Його творчість була сповнена образами гуцульського побуту, тяготами жовнірського життя та іншими важливими соціальними темами.
Особливо великий внесок Федькович зробив у розвиток поетичної драми та драматургії. Його перша драма "Так вам треба!" (1865) була розширена до трьох дій і стала основою для його наступної п'єси "Сватання на гостинці" (1884). Величезний інтерес письменника до фольклору відображався в його численних поетичних творах, в яких він поєднував народні мотиви та літературні елементи.
Важливою частиною його творчості була також робота над перекладами іноземних творів. Федькович переробляв п'єси німецьких авторів, таких як Е. Раупах, а також перекладав твори Шекспіра, зокрема "Приборкання непокірної" та трагедії "Макбет" і "Гамлет". Його літературна діяльність не обмежувалася лише поезією та прозою — він активно займався і критикою, популяризуючи як українську, так і західноєвропейську літературу серед українців.
У 1876 році Юрій Федькович розпочав цикл "Дикі думи", який став своєрідним підсумком його літературної діяльності. Водночас у 1870-х роках він став співредактором і активно підтримував видання газети "Буковина", а також працював над створенням "Буковинського Співаника для господарських діточок" (1869), який включав його власні твори для дітей. Усі ці заняття сприяли популяризації української культури та освіти.
Юрій Федькович мав велике значення для розвитку літератури на Буковині, а також для українського театру та драми. Він активно виступав на сторінках галицької преси з художніми творами, де намагався розширити тематику та розвивати поетичну поетику. Однак деякі з його творчих планів не були реалізовані, зокрема він не зміг повністю завершити трагедію "Гонта", хоча цей твір обіцяв стати важливою частиною української драматургії.
У своїх останніх роках, після повернення до Чернівців, Федькович поступово відійшов від літературної діяльності. Він став все більше захоплюватися астрологією і мало публікував нові твори. Однак його 25-річний ювілей літературної діяльності був відзначений місцевою громадськістю, що стало певним стимулом для повернення письменника до творчості. 11 січня 1888 року він помер.
Творчість Юрія Федьковича займає важливе місце в історії української літератури. Його внесок у розвиток поезії, драми та літературної критики є незаперечним. Його твори до сьогодні залишаються важливими для вивчення історії культури та літератури Буковини і всього українського народу.