Наталія Язорівна Дзюбенко-Мейс — українська поетеса, публіцистка, прозаїкиня, яка залишила глибокий слід у сучасному літературному просторі. Народилася в червні 1952 року в селі Київець на Львівщині. З юності прагнула до слова, до правди, до історії, що потребувала голосу. Після закінчення факультету журналістики Львівського університету розпочала свій професійний шлях як журналістка, працювала в таких виданнях, як «Молода Галичина», «Голос України» та «День», де формувала публіцистику з глибоким аналітичним і художнім звучанням. Була також редакторкою у провідних українських видавництвах — «Каменяр» та «Український письменник».
Її поетична творчість — прониклива, вишукана, глибоко особиста. Збірки віршів «Притча про зорю», «Перепливти ріку», «День холодного сонця» стали близькими тисячам читачів, відкривши для них поетесу, що не боїться болю, тиші й прозріння. Особливою емоційною висотою позначена її поетична книга «Та, що біжить по стерні», яку Наталя присвятила пам’яті свого чоловіка — видатного дослідника Голодомору, американського історика Джеймса Мейса, з яким Наталя прожила духовно й інтелектуально насичене життя. Його пошук історичної правди про українську трагедію вона продовжила у власній публіцистиці та літературній діяльності.
У літературній прозі Наталія Дзюбенко-Мейс заявила про себе не менш потужно. Її роман «Андрій Первозванний» вважається значним явищем в українській історико-філософській белетристиці. Через духовну оптику авторка досліджує не лише історичну постать, а й глибини людського покликання, межу між вірою, сумнівом і вибором.
Її багаторічна робота на ниві української культури була відзначена численними нагородами. Наталя Дзюбенко-Мейс — заслужена працівниця культури України, членкиня Національної спілки письменників України, лауреатка Державної премії імені Олеся Гончара, а також премії Дмитра Нитченка.
Окремою сторінкою її діяльності є науково-публіцистична робота, пов’язана з темою Голодомору 1932–1933 років. Вона стала авторкою численних статей, досліджень, виступів, які поглиблюють знання про одну з найболючіших сторінок української історії. Наталя упорядкувала книжки «День і вічність Джеймса Мейса» та «Ваші мертві вибрали мене», в яких зібрано матеріали, праці й виступи її чоловіка, — свідчення не лише про трагедію нації, а й про велику силу пам’яті.
Дзюбенко-Мейс є прикладом митця, який поєднує слово з совістю, поезію з громадянською позицією, а особистий біль — із відповідальністю перед народом. Її творчість — це голос, який не зникає в часі, бо продовжує говорити про головне: про гідність, пам’ять, любов і правду.