Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна) — визначна українська письменниця, поетеса, прозаїкиня, драматургиня, перекладачка, одна з найяскравіших постатей у літературному процесі кінця XIX — початку XX століття, яка присвятила життя розвитку національного слова, просвітницькій діяльності й формуванню дитячої літератури.
Народилася 1 листопада 1861 року в селі Зелений Яр (нині Доманівський район Миколаївської області) в родині сільського священника. Дитячі роки провела на півдні України — у краю, що пізніше став органічною частиною її поетичного світу. Закінчила Одеську гімназію у 1879 році, після чого працювала спочатку як домашня вчителька, а згодом — як учителька в сільських школах Херсонщини. Саме там вона безпосередньо стикнулася з життям селян, яке стало ґрунтом для її майбутніх художніх роздумів.
Поетичний дар почав виявлятися ще в юнацькі роки. Перші вірші — зокрема, "На смерть Тургенєва" — були надруковані в "Одесском вестнике" 1883 року. Через два роки письменниця вперше опублікувала свої твори українською мовою: в альманасі "Нива" з’явилися вірші "Вісточка", "Пісня" та оповідання "Знахарка", що вразило фольклорною автентичністю.
Після одруження в 1885 році вона переїхала до Херсона, де її чоловік обіймав посаду губернського статиста. Тут письменниця продовжила активну літературну роботу — створювала поезії, прозу, лібрето до дитячих опер, зокрема співпрацюючи з Миколою Лисенком.
У 1887 році її твори почали з’являтися на сторінках західноукраїнських видань: у "Першому вінку", "Дзвінку", "Правді", "Зорі". Найбільшої уваги читачів і критики зажили поезії в прозі, які мали символічний, імпресіоністичний характер, сповнений філософських підтекстів. Серед них — "Тінь несозданных созданий", "Морське серце", "Дві птиці", "Хвиля", "Тополя".
Активну громадську діяльність Дніпрова Чайка вела в київському осередку "Просвіти", працювала над популяризацією української мови та культури, підтримувала політичних в’язнів, через що у 1905 році була заарештована. Усе своє життя вона послідовно стояла на засадах гуманізму, демократизму, духовного відродження.
Художня манера письменниці формувалася під впливом Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Гоголя, Лермонтова, Тургенєва, Пушкіна, а також західноєвропейських класиків — Шіллера, Байрона, античних авторів. Вона поєднувала емоційність із глибоким психологізмом, а символізм — із соціальною ангажованістю.
Проза Дніпрової Чайки багата на соціальні підтексти. В оповіданнях "Уночі", "На Солоному", "Вольтер'янець", "Месниця" письменниця досліджувала глибинні зміни в українському селі, внутрішній світ людей на тлі історичних потрясінь — революцій, воєн, суспільних зрушень. У творах "Хрестонос", "Чудний", "У школі" простежується психологічна драма особистості, внутрішній конфлікт між особистим і загальним.
Особливу увагу в її доробку займають "Морські малюнки" — поетичні мініатюри, які відкривають перед читачем внутрішній космос людини, її зв’язок із природою та стихією. Це — "Дівчина — чайка", "Скеля", "Буревісник", "Шпаки", "Плавні горять" — твори, які засвідчують імпресіоністичне чуття світу й ріднять її з Ольгою Кобилянською та Василем Стефаником.
Неможливо не згадати і про її вагомий внесок у дитячу літературу. Вона писала казки, вірші, лібрето для дитячих опер ("Коза-Дереза", "Пан Коцький", "Зима й весна"). Її творчість для дітей — це не лише розвага, а виховання серця й розуму через добро, фантазію, поезію.
Дніпрова Чайка була також активною перекладачкою. Вона перекладала твори Лермонтова, Пушкіна, Лагерлеф, знайомила українського читача з європейською класикою. Її статті з педагогіки, рецензії, публікації у "Дзвінку" та наукових журналах — ще одна грань її подвижницької праці.
У 1909 році здоров’я письменниці різко погіршилось, і вона виїхала на лікування до Одеси. Через кілька років хвороба змусила її залишити активну творчу діяльність. Померла Дніпрова Чайка 13 березня 1927 року. Похована в Києві, на Байковому кладовищі.
Її ім’я назавжди залишилося у пам’яті української літератури як символ витонченості, мужності, глибини думки й духовної відданості українській справі.