Микола Григорович Чумак народився в 1909 році в місті Ічня Чернігівської області, у родині, де він був молодшим братом відомого поета Василя Чумака. З дитинства Микола проявляв інтерес до літератури, і після закінчення школи він вступив на літературне відділення Київського інституту народної освіти. Після здобуття вищої освіти він продовжив навчання в аспірантурі, працюючи над дисертацією, що була присвячена творчості його старшого брата.
Паралельно з науковою роботою Микола активно писав вірші. Його твори друкувалися в таких виданнях, як "Зоря" та "Молодий більшовик". Проте незабаром життя Чумака змінилося, коли у 1936 році він потрапив у складну ситуацію, яка позначила його подальшу долю.
У жовтні 1936 року, під час однієї з домашніх зустрічей, Чумак розповів анекдот у присутності молодого подружжя Георгія та Анни Колісніченків. Анна, вражена сказаним, написала донос на Миколу. Це стало причиною того, що чекісти провели обшук на київській квартирі Чумака і знайшли не лише його щоденник з особистими записами, але й заборонені анекдоти та народні вірші, серед яких були такі рядки:
"Батько в СОЗі, мати в СОЗі,
діти лазять по дорозі,
пуза голі, лапті в клєтку,
виповнюють п'ятилєтку.
Товарищ Ворошилов,
Опасность на носу!
А конница Буденного
Пошла на колбасу!"
Також під час обшуку було знайдено наган, на носіння якого Чумак не мав дозволу. З'ясувалося, що зброю йому продав Григорій Савченко, а коли того арештували, то інкримінували йому постачання зброї терористу Миколі Чумаку.
9 червня 1937 року Микола Чумак був засуджений на 8 років тюремного ув'язнення. Його відправили на Далекий Схід, де, на жаль, він і помер, так і не повернувшись до рідної землі. Доля Чумака стала трагедією для української літератури і його родини.