Марко Черемшина – один із найбільш цікавих і самобутніх українських письменників, чия творчість відзначалася глибоким зв’язком з народними традиціями та життям простого народу. Народився він 13 липня 1874 року в селі Кобак, що розташоване в Косівському повіті, в родині, де поєднувалася гуцульська традиція та глибока повага до знань і культури.
Дід Марка, Дмитро Олексюк, був типовим правовірним гуцулом. Він не вмів читати і писати, орудуючи лише дерев’яним плугом і волами. Однак, попри свою неписьменність, був вкрай добросердечним і гостинним чоловіком, котрий приймав на нічліг усіх, хто до нього звертався. У будинку діда часто збиралися люди з різних сіл: Брустур, Жаб’я, Ворохти, Гриняви, а також із Довгополя та Густєрика, з Ясенева та Криворівні. Гостинний дід часто пригощав їх вечерею та сніданком, а після трапези він із гостями грав на флоярі, і всі разом співали та танцювали. Це було просте, але надзвичайно важливе вміння – створювати атмосферу, яка згуртовувала людей і наповнювала їх душі теплом та радістю.
Марко з дитинства був тісно пов’язаний із дідусями та бабусею, і вже з малих років він був оточений їхніми оповідями, які ставали основою його творчості. Це була не просто гуцульська сільська родина, це була родина, що жила глибокими емоціями і була здатна передавати ці емоції через пісні, розповіді та народні звичаї.
Коли Марко був ще малим, дід та бабуня піклувалися про його виховання, і вже на ранньому етапі життя він почав розуміти важливість освіти. Коли його відвели до школи, дідусь і бабуся не могли цього спокійно прийняти і три дні сумували, але врешті-решт вирушили з ним до школи, щоб підтримати. Тут почалася його пізнавальна подорож у світ знань, що стала основою для його майбутнього.
У школі Марко навчився багатьох речей, у тому числі і вивчення німецької мови, що стало одним із важливих етапів його освіти. Його вчителі – люди різних поглядів та методик, давали йому цінні уроки не лише з навчання, але й з життя. Шкільні роки стали для нього важливим періодом, коли він почав активно цікавитися літературою та почав писати свої перші вірші.
Уже в молодому віці Черемшина почав писати під псевдонімами для різних літературних видань. Його оповідання "Керманич", опубліковане в "Буковині" в 1896 році, стало першим великим кроком на шляху до визнання його таланту. З того часу він почав більш серйозно займатися літературною діяльністю, писати новели, поезії, що розкривали душу гуцула, його зв'язок з природою, традиціями та духовністю.
Марко Черемшина також активно працював над розвитком української літератури в своєму оточенні, і часто брав участь у шевченківських вечорницях та літературних вечорах. Його поезії відзначалися глибоким ліризмом і гірким, але зворушливим відображенням життя народних героїв. Черемшина зумів донести до читачів красу гуцульської культури, побуту та духовних пошуків.
Через роки навчання в гімназії та університеті, Марко зміг подолати всі труднощі, що виникали на його шляху, і стати значним представником української літератури. Його творчість була глибоко зв’язана з рідною землею, її звичаями, піснями та історією. Марко Черемшина залишив по собі безцінну спадщину, яка й до сьогодні надихає нові покоління.