Антін Чекмановський, справжнє прізвище Нивинський, народився 3 серпня 1890 року в селі Тинне на Рівненщині. Його родина була досить впливовою: батько працював урядовцем, а мати походила зі старовинного волинського священичого роду Чекмановських. Після закінчення реальної гімназії в Рівному, Антін зіткнувся з труднощами, що виникли через відсутність можливості продовжити навчання. Тому він розпочав працювати помічником бухгалтера в земстві, одночасно займаючись культурно-освітньою діяльністю серед української міщанської та селянської молоді. Він поширював українські книги, намагаючись виховати національну свідомість у своєму оточенні, навіть у такий спосіб, що це часто відбувалося "з-під поли".
З початком Першої світової війни, наприкінці 1915 року, Антін потрапляє на фронт. Під час боїв під Мінськом він зазнав тяжкого поранення, але після лікування у Воронежі, а потім у Московщині, його національні почуття лише поглибилися, а антиросійський настрій зміцнився. Відразу після революції 1917 року він повернувся до Рівного, де став одним із активних організаторів національно-культурного та політичного життя міста, зокрема у місцевій "Просвіті".
З приходом польської окупації на західну Волинь, Антін Нивинський перетворюється на безкомпромісного борця проти влади. Він повністю підпорядковує своє життя політичній боротьбі, живучи у важких умовах і часто страждаючи від злиднів, проте не припиняючи свою діяльність. Вже в цей період він активно працює в місцевих часописах: "Громада" (Луцьк), де редагує видання у 1923 році, а також співпрацює з "Українською Громадою", "Громадським Голосом" та гумористичним журналом "Зиза" (Львів).
Літературну діяльність Антін Нивинський розпочав ще в молодому віці. Він почав публікувати свої твори в газетах і журналах, таких як "Українська Трибуна" (Варшава, 1920), "Метус" (1922), "Нова Україна" (Прага, 1925) і "Ми" (Варшава, 1939). Його оповідання, такі як "Поліщуцька мати", публікувалися в альманахах та журналах, серед яких варшавський "Ми" та львівський журнал "Назустріч" (1936). У 1938 році вийшла збірка його історичних оповідань "Віки пливуть над Києвом".
Під час Другої світової війни рукописи, які він створював у 1930-х роках, були знищені. Втрачені твори включали "Збірку поліських оповідань", історичну повість "Полум'яний їздець" і повість "Здобувачі". У 1944 році, після пожежі у Варшаві, багато з його творів було втрачено безповоротно.
Попри свою відданість боротьбі за національні ідеали та літературну діяльність, Чекмановський (Нивинський) помер 3 грудня 1945 року в Скаржиську, Польща, від серцевої хвороби, переживши важкі часи Варшавського повстання. Його ім'я залишилося в історії української літератури та національного руху, хоча в останні роки життя він був практично забутий.