Михайло Якович Чайковський народився 15 травня 1857 року в Самборі, що на Львівщині, в родині дрібного урядовця. Його родина мала давнє коріння, хоча з часом частина її відчувала вплив польської культури. Чайковський був обдарованим молодим чоловіком, що зростав в атмосфері інтелігентності, але його дитинство було відзначене ранньою втратою матері і складними умовами життя. Батько, хоч і намагався дати синові хорошу освіту, помер, коли Михайло був ще молодим, а отже, він пережив не одну важку подію, що залишила глибокий відбиток на його житті.
Після завершення військової служби та гімназії Чайковський вступив до Львівського університету на філософський факультет, пізніше продовжив навчання на правничому відділі. Під час навчання він активно цікавився літературою, почав брати участь у громадських рухах і став одним із лідерів студентських товариств, таких як "Дружній Лихвар". За цей час він знайомиться з майбутніми видатними діячами, серед яких був Адам Міцкевич та інші польські та українські інтелектуали. Згодом він відкриває власну адвокатську канцелярію і починає працювати в Бережанах, однак перші події, що відбулися у його житті, і перші літературні здобутки не могли не змінити його поглядів.
У 1830-х роках, після участі в Листопадовому повстанні, Чайковський залишає свою батьківщину, емігруючи до Франції, де починає займатися літературною діяльністю та громадською працею. Він знайомиться з іншими емігрантами та активно співпрацює з різними польськими та українськими рухами, намагаючись створити нове обличчя для своєї країни в умовах чужого суспільства. Протягом свого життя він написав низку значних творів, зокрема романи, повісті та історичні нариси, серед яких можна виділити «Гетьман України», «Вернигора» та інші важливі для української літератури роботи.
Чайковський був відомий своїми революційними поглядами, і навіть під час перебування в еміграції він не залишав боротьбу за національну незалежність. Його праці, сповнені патріотизму, згодом стали класикою української літератури, і навіть після десятиліть забуття його ім'я та спадщина стали важливими для відновлення національної самосвідомості.
Після повернення до Росії, Чайковський зустрівся з новими труднощами, зокрема з проблемами особистого життя, які вплинули на його стан. Втрата близьких людей і зрада дружини спонукали його до глибоких роздумів і, зрештою, трагедії. Михайло Чайковський покінчив з життям у 1886 році, залишивши по собі значну письмову спадщину, що стала частиною літературної історії. Письменник помер у селі Пархимів, і його спадщина включає 12 томів творів, які до сих пір знаходять своє місце в українському літературному каноні.
Чайковський був відомий своєю здатністю ставити на перше місце національні інтереси, виражати найглибші думки про суспільство та долю України. Його твори не тільки відображають важливі історичні моменти, але й ставлять питання про роль особистості у великій політичній і культурній історії.