Михайло Іванович Чабанівський – один з найбільш відомих українських письменників і журналістів, чиї твори глибоко проникнуті темами боротьби, любові та національної гідності. Народився 5 вересня 1910 року в селі Лигівка, яке знаходиться в степовому регіоні України. Дитинство і молодість Михайла пройшли у тяжких умовах, що сформувало його сильний характер і прагнення до творчості.
Батько, Іван Миколайович Циба, був сільським вчителем і активним громадським діячем, який мав велику повагу серед своїх односельців. Мати, Марія Лентіївна Вовченко, була господаркою, яка піклувалася про виховання дітей, зокрема Михайла, Сашка і Галину. Іван Миколайович, через важке фінансове становище, був змушений продавати корову, щоб здійснити мрію і видати власну книжку поезій, хоча сім’я не мала грошей на основні потреби.
Після закінчення школи Михайло вступив до сільськогосподарського технікуму, потім до педагогічного училища, а пізніше продовжив навчання в Ленінградському університеті, але Друга світова війна перервала його навчання і кар'єру.
Війна стала важким випробуванням для Чабанівського. Він пішов на фронт добровольцем, брав участь у боях під Москвою, на Кавказі, під час форсування Дніпра та Дністра, а також на Балканах. Після війни він працював у різних військових газетах, де написав безліч статей і оповідань, що стали основою його літературної діяльності. Його творчість розкривала не лише героїзм, а й братерську дружбу народів, що вийшла на перший план після перемоги над нацизмом.
Відомий також його літературний доробок, який включає численні збірки оповідань, романів і повістей. Чабанівський – автор таких творів, як "Свіжа скиба", "Казковий край", "Балканська весна", а також відомих повістей "Під зорями Балканськими", "Біля Дунаю", "Срібні ключі" та багатьох інших. Останній роман "Деревій", який не був виданий за життя письменника, був опублікований лише після його смерті.
Крім того, Чабанівський виявляв великий інтерес до історії рідного краю та природи. У 1960-ті роки він активно працював у літературній студії, допомагаючи молодим талантам. Михайло Чабанівський запам'ятався як людина великої душі, яка підтримувала своїх колег і учнів, допомагаючи їм реалізувати свій потенціал.
Його творчість визнана не лише в Україні, а й за кордоном, а життєвий шлях став прикладом стійкості та відданості своїй країні та своїй літературі. Михайло Іванович Чабанівський помер 4 квітня 1973 року в Ялті, залишивши по собі величезний слід у культурному житті України.
У своїх творах він розповідав не лише про війну, а й про людські переживання, національні труднощі та боротьбу за свободу, які залишали глибокий відгук у серцях читачів.