Кость Буревій: трагедія незламного духу
Кость Степанович Буревій (справжнє прізвище, ймовірно, було інше; користувався псевдонімами Едвард Стріха, Кость Соколовський, Варвара Жукова, Нехтенборенг) народився 2 серпня 1888 року у селі Великі Меженки на Вороніжчині в багатодітній українській родині. Його дитинство минуло в російськомовному середовищі, де відчувалася нестача освіти та матеріальних ресурсів: батько мав багато дітей, але мало землі.
Через скрутні умови Кость закінчив лише початкову сільську школу, а подальшу освіту здобував самотужки — переважно в тюрмах і на засланнях. Уже в 15 років він приєднався до російської Партії соціалістів-революціонерів (есерів) і почав друкуватися у підпільних виданнях. Від самого початку його життя було пов’язане з боротьбою за свободу: революційна діяльність привела його до першого арешту 1905 року за участь в аграрних заворушеннях.
За час своїх численних ув'язнень Кость самотужки опанував польську та французьку мови, здобув атестат зрілості і згодом вступив на Вищі комерційні курси у Петербурзі. Учасник двох революцій — 1905-го та 1917-го років, він був не тільки безпосереднім учасником, а й організатором революційного руху, очолюючи робітничі й селянські ради, виступаючи депутатом Всеросійських Установчих Зборів від есерів.
Після Жовтневого перевороту 1917 року Буревій став одним із керівників антибільшовицьких повстань на Поволжі, організатором "меншості ПСР", яка критикувала реставраторські тенденції партії. У цей період його діяльність привернула увагу ЧК, і Буревій вперше потрапив у їхні списки.
Розчарувавшись у політичних реаліях, на початку 1920-х він полишив активну політику й зосередився на літературній діяльності. Написав низку книжок, зокрема "Колчаковщина", "Поэт белого знамени", "Распад". Працював редактором у видавництві "Сельхозсоюз", яке спеціалізувалося на літературі для сільського населення.
Проживаючи в Москві, Буревій активно підтримував українську громаду, зокрема, добивався державного фінансування для українських культурних закладів у Росії. Саме в цей період з'явилися його літературні статті та нариси, а також гучна праця "Європа чи Росія", що спричинила полеміку з Миколою Хвильовим.
Кость Буревій також створив яскраву сатиричну постать — Едварда Стріху, уособлення пристосуванця і бездарного кар'єриста радянських часів. Цей образ став символом нищівної критики радянської літературної бюрократії. Саме завдяки такій гостроті сатири його твори "Зозендропія", "Опортунія", "Чотири Чемберлени" викликали неабияке занепокоєння в органах влади.
Водночас Буревій працював над серйознішими історичними темами, зокрема над драмою "Павло Полуботок", де змалював трагічний образ українського гетьмана, який став жертвою імперської політики Москви.
У 1930-х роках репресії проти української інтелігенції наростали. Буревій опинився без роботи, перебивався випадковими заробітками під псевдонімами. Його переслідували, цькували в пресі. У 1934 році він змушений був перебратися до Москви, сподіваючись уникнути арешту. Проте невдовзі його ім'я з’явилося серед "терористів-білогвардійців", і вже у грудні того ж року він був заарештований разом з низкою інших видатних діячів української культури.
13–15 грудня 1934 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила його до розстрілу. Вирок було виконано 15 грудня 1934 року.
Літературна спадщина Костя Буревія охоплює поетичні збірки, сатиричні пародії, історичні драми, літературознавчі праці, серед яких виділяються:
"Колчаковщина", "Поэт белого знамени", "Распад";
"Хами" (1925), "Зозендропія", "Опортунія" (1930), "Чотири Чемберлени" (1931);
"Мертві петлі. Тюремні мемуари";
історична драма "Павло Полуботок";
літературознавчі праці "Три поеми" (1931) і "Амвросій Бучма" (1933).
Життя Буревія стало прикладом незламності духу, нескореної боротьби за ідеали свободи і правди, яка була безжально обірвана в добу великого терору.