Андрій Бондар: голос сучасної української літератури
Андрій Володимирович Бондар — одна з помітних постатей української поезії, прози, перекладу та публіцистики кінця XX — початку XXI століття. Народився він 14 серпня 1974 року в історичному місті Кам'янець-Подільський, що на Хмельниччині. Змалку виявляв неабиякий хист до слова, який згодом привів його до літературних висот.
Після завершення навчання у Кам'янець-Подільській середній школі №9 у 1991 році, Бондар вступив на філологічний факультет місцевого педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Однак незабаром обрав собі іншу освітню траєкторію — переїхав до Києва й вступив до Національного університету "Києво-Могилянська академія", який закінчив 2001 року.
Ще студентом Андрій активно включився у літературний процес. Свої перші вірші надрукував у газеті "Подолянин" 24 листопада 1993 року, а його перша велика поетична добірка з'явилася у журналі "Сучасність" 1997 року. Того ж року він отримав престижну премію видавництва "Смолоскип", яка відкрила йому дорогу до широкого літературного визнання.
З 1998 по 2000 рік Бондар очолював газету Асоціації українських письменників "Література плюс", пізніше працював заступником головного редактора жіночого журналу "Єва". Активно вів літературні рубрики в газетах "Дзеркало тижня" та "Газета по-українськи", де також був колумністом.
У приватному житті Андрій Бондар одружений із Софією Андрухович — українською письменницею та донькою Юрія Андруховича, одного з найвідоміших сучасних українських літераторів. Їхня донька Варвара народилася 10 березня 2008 року.
Андрій Бондар — людина активної громадянської позиції. Він був серед учасників Євромайдану з перших днів, демонструючи свою підтримку демократичним змінам в Україні. Його висловлювання з приводу суспільно-значущих подій часто викликали активні дискусії, зокрема його критика перейменування Московського проспекту в Києві на проспект Степана Бандери у 2016 році.
Творчість
Поезія Бондаря відзначається проникливістю, іронією та філософською глибиною. Його збірки, серед яких "Весіння єресь" (1998), "Істина і мед" (2001), "Примітивні форми власності" (2004) та інші, утвердили його як одного з провідних поетів свого покоління. Його вірші були включені у спільні видання, зокрема у книжку "MASKUL'T" разом із Сергієм Жаданом та Юрієм Андруховичем.
Його тексти перекладалися англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, португальською, румунською, хорватською, литовською та білоруською мовами.
Проза і есеїстика
Бондар — автор збірок короткої прози "І тим, що в гробах" (2016) та оповідань у збірці "13 різдвяних історій" (2014). У його текстах багато уваги приділяється нюансам людських переживань і тонкій психології. Його есеїстика, представлена у книжках "Морквяний лід" (2012) та "Церебро" (2018), вирізняється гострим спостереженням за соціальними процесами і тонкою самоіронією.
Перекладацька діяльність
Андрій Бондар є знаним перекладачем з польської, англійської та інших мов. Серед його робіт переклади "Фердидурке" Вітольда Ґомбровича, "Хтивні" Міхала Вітковського, "Зроби собі рай" Маріуша Щиґла та багатьох інших важливих творів сучасної світової літератури.
Укладання антологій
Він також виступив упорядником антологій молодої української поезії "Початки" (1998) та білінгвістичної антології "Протизначення" (2001), а також співредактором антології "Сучасна світова лесбі/ґей/бі література. 120 сторінок содому" (2009).
Участь у колективних проектах
Бондар активно співпрацював із багатьма відомими українськими письменниками, серед яких Лариса Денисенко, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Ірена Карпа та інші. Спільні збірки ("100 тисяч слів про любов", "Метаморфози") стали справжніми подіями літературного життя.