Василь Петрович Бобинський (1898–1938)
Василь Бобинський народився 11 березня 1898 року в містечку Кристинопіль (тепер Червоноград) на Львівщині, у родині залізничника. Його юність припала на бурхливу добу змін, і вже в шкільні роки він проявив надзвичайну цікавість до літератури й історії. Освіту здобував у гімназіях Львова та Відня, що заклало підвалини його широкого світогляду.
У 1916 році Бобинський вступив до лав Українських Січових Стрільців і взяв участь у бойових діях Першої світової війни. Саме тоді почали з’являтися його перші літературні спроби. Вже у 1920 році він приймає рішення приєднатися до Червоної армії та стає переконаним комуністом, мріючи про майбутнє соціальної справедливості.
Опинившись у Києві, Василь знайомиться з українськими модерністами Яковом Савченком і Дмитром Загулом. Проте восени 1921 року він повертається до Львова, вже окупованого Польщею, і занурюється в активну журналістську та редакторську діяльність. Він бере участь у виданні як легальної, так і підпільної преси органів КПЗУ, активно перекладає модерністів, зокрема Артюра Рембо.
Через свою революційну діяльність Бобинський двічі опиняється за ґратами — у 1923 та 1926 роках. У 1927-му стає редактором журналу "Вікна", який об'єднував навколо себе пролетарських письменників Галичини. Завдяки його зусиллям у травні 1929 року відбулася перша нарада пролетарських письменників Західної України, і було створено літературне угруповання "Гроно".
У 1930 році, уникаючи переслідувань польської поліції, Бобинський із родиною переїжджає до Харкова, де вступає до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Він вірив у відродження української культури в УРСР, однак реальність виявилася набагато жорстокішою. Його життєвий шлях трагічно нагадує долі багатьох діячів "Розстріляного Відродження".
У грудні 1933 року його заарештували органи ДПУ, звинувачуючи у змові проти Радянської влади та зв'язках із польськими розвідслужбами. Попри заперечення своєї провини, під час допитів Бобинський був змушений "зізнатися" в приналежності до УВО. У 1934 році його засудили до трьох років виправно-трудових таборів і направили на будівництво каналу Москва–Волга. Там, під новим обвинуваченням, його знову арештували й 28 січня 1938 року розстріляли.
Творчість Василя Бобинського поєднала в собі вірність ідеям національного й соціального визволення, естетизм модерністської поезії й прагнення до громадянського служіння. Перші його вірші були сповнені надії на краще майбутнє України, закликом до самопожертви задля її свободи. Однак із часом акценти зміщуються — національне звільнення поступається ідеї визволення світового пролетаріату.
Іван Франко став для Бобинського не лише літературним взірцем, але й духовним орієнтиром. Це особливо видно у його поемі "Смерть Франка", де поет через алегорії, пейзажні образи і глибинний трагізм осмислює долю не лише видатного письменника, а й цілого покоління.
Попри сильний соціальний ухил його творчості, Бобинський лишався тонким ліриком. Його сонетний вінок "Ніч кохання" (1923) розкриває красу людських почуттів, де тілесне і духовне сплелися у гармонійну єдність. У циклі "Майбутній метеор" (1924–1925) природа постає вічною і прекрасною, навіть попри всі людські трагедії.
На жаль, поетові не вдалося знайти рівновагу між ідеалами любові, краси та жорстокими реаліями соціальних битв. Його творчість дедалі більше підпадала під вплив революційної риторики, але навіть у пізніх творах бринить нота туги за втраченим гармонійним світом.
Одними з найяскравіших свідчень його внутрішнього драматизму є рядки з циклу "Розп'ятий скрипаль", де він сумно розмірковує про криваву реальність:
"Куди пішли ті вбивці
З кривавими мечами?
Це були люди, люди
З червоними серцями!"
Василь Бобинський залишив після себе значний творчий доробок: поетичні збірки "В притворі храму", "Поезії. Книжка перша" (1919), "Ніч кохання. Сонети" (1923), "Тайна танцю" (1924), "Поезії 1920–1928" (1930), "Слова в стіні" (1932), а також публіцистику — "Поеми і памфлети" (1933). Його поезія і сьогодні залишається свідченням глибокої віри в ідеали і трагічного зіткнення цих ідеалів із суворою дійсністю.