Іван Іванович Білик — відомий український письменник, майстер художнього слова, якого шанують за глибокі історичні романи та блискучі переклади.
Народився 17 січня 1929 року в мальовничому селі Градизьк, що нині входить до складу Глобинського району Полтавської області. Дитинство припало на непростий для України час, що не могло не вплинути на формування його світогляду та життєвих пріоритетів.
Вищу освіту здобував у Київському університеті, який закінчив у 1961 році. Втім, літературна діяльність Івана Білика розпочалася ще задовго до отримання диплому — свої перші твори він почав друкувати у 1956 році. Вже тоді стало зрозуміло, що перед українською літературою постала нова яскрава постать.
Одним із перших помітних успіхів Білика став роман "Танго" (1968), в якому автор занурився у життя української еміграції, з тонким відчуттям відображаючи трагедії, надії та драми тих, хто змушений був шукати долю далеко від рідної землі.
Особливе місце у творчості письменника посідає історичний роман "Меч Арея" (1972). У цьому творі Білик звернувся до малодослідженого періоду історії Києва та його мешканців V століття. Водночас роман викликав палкі суперечки у наукових колах через сміливе трактування історичних фактів, за що зазнав критики з боку офіційної історіографії. Проте саме ця сміливість зробила книгу улюбленою серед широкого кола читачів.
У 1977 році побачив світ роман "День народження Золотої рибки", у якому автор підняв важливі філософські питання особистої відповідальності людини перед суспільством і природою, пропонуючи читачеві замислитися над власною роллю у великому механізмі життя.
Ще одним вагомим досягненням у творчому доробку став роман "Земля Королеви Мод" (1982), де Білик оспівав людину, яка навіть у найважчих обставинах залишається вірною собі, своїй честі та гідності. Цей твір став своєрідною одою незламному людському духу.
Не менш вагоме місце посідає його роман "Похорон богів" (1986), присвячений подіям IX—X століть на території Київської Русі. Тут Білик вдало поєднав історичну достовірність із яскравою художньою уявою, створивши справжню епопею про драматичні зміни в житті стародавніх слов’ян.
Окрім письменницької діяльності, Іван Білик також проявив себе як перекладач. Він переклав низку творів сучасних болгарських авторів, серед яких — Еміль Коралов, Еміль Станев, Павел Вежинов, Андрій Гуляшки, Іван Давидков, Іван Петров, Кольо Калчев, Божана Димитрова, Богомил Райнов, Мілко Марчевський та інші. Його переклади вирізняються глибиною розуміння оригіналу й високим художнім рівнем.
Іван Іванович Білик залишив по собі вагому літературну спадщину, яка і сьогодні надихає, примушує замислитися та відкриває нові грані української історії й людської природи.