Іван Михайлович Андрусяк
Іван Андрусяк народився 28 грудня 1968 року у мальовничому селі Вербовець на Гуцульщині, що в Косівському районі Івано-Франківської області. З перших днів життя його оточували краєвиди гір, давні гуцульські традиції і пісні, які згодом знайшли своє відлуння у його поетичній творчості.
Свою вищу освіту Іван здобував у Івано-Франківському державному педагогічному інституті імені Василя Стефаника, де отримав ступінь філолога. Бажаючи розширити свої знання і горизонти, він продовжив навчання в Українській академії державного управління при Президентові України, а також в одному з престижних навчальних закладів Великобританії — The University of North London.
Уже тривалий час Іван Андрусяк мешкає в Києві, де працює як редактор і журналіст, активно займаючись літературною діяльністю. Його праця була високо оцінена: він став лауреатом престижного літературного конкурсу видавництва "Смолоскип", а також премії "Благовіст". Його творчий доробок увійшов до численних антологій, а сам поет неодноразово ставав учасником літературних фестивалів в Україні та за її межами. Вірші Андрусяка перекладалися англійською, німецькою, польською та вірменською мовами, що свідчить про інтерес до його творчості серед міжнародної аудиторії.
Поетичний голос Івана Андрусяка глибокий, чутливий до змін у суспільстві й водночас — надзвичайно особистісний. Його перша збірка "Депресивний синдром" (1992) стала яскравим свідченням народження нового поета, який не боїться торкатися болючих тем. У 1996 році з'явилася збірка "Отруєння голосом", яка ще більше закріпила його репутацію митця, що працює на межі емоційних і смислових напруг.
Наступні книжки лише зміцнювали цю репутацію. "Шарґа" (1999) вражає музикальністю й експериментальними формами, а "Повернення в Ґалапаґос" (2001) розкриває філософське осмислення теми повернення до витоків. У тому ж році вийшов "Сад перелітний" у серії "Ковчег" — ще одна спроба поета осмислити своє місце у світі змін.
У рамках серії "Ars poetica" вийшла збірка "Дерева і води", де Андрусяк прагне до особливого поетичного синтезу природи й людського буття. Серія "Зона Овідія" поповнилася його книжкою "Часниковий сік" — живою, іронічною, відвертою.
Окрему увагу варто приділити таким роботам, як "Храбуст" (2006) та "Вургун" (2005). У "Вургуні" автор об’єднав повість-метафору "Реставрація снігу", новелу "Шарґа" та роман-новелу "Вургун", створивши цілісний, глибокий світ на межі реальності й вигадки.
Іван Андрусяк також активно працював у галузі перекладу, відкриваючи українському читачеві нові імена та тексти. Серед його перекладів — вірші польського поета Анжея Бурси, що увійшли до збірки "Усмішка горлом" (1999), збірка поезій американського класика Едварда Естліна Каммінґса "Тюльпани й димарі" (2004).
Крім поезії, він звертався до перекладу публіцистики й художньої прози. Зокрема, переклав книгу російської журналістки Анни Політковської "Друга чеченська" (2004), де викладено трагічні події чеченської війни. Також працював над перекладами фантастичних романів Марини та Сергія Дяченків — "Дика енергія" (2006) та "Олена й Аспірин" (2006). Серед знакових перекладацьких досягнень — "Різдвяна пісня в прозі" Чарльза Дікенза (2006), один із класичних творів світової літератури.
Іван Андрусяк — один із тих сучасних українських митців, хто не тільки створює нову поезію, а й активно сприяє оновленню української культури, глибоко відчуваючи її європейський і світовий контекст. Його доробок — це живий доказ того, що українська література є живою, динамічною і здатною розмовляти зі світом на рівних.