Юрій Ігорович Андрухович
Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі, який нині відомий як Івано-Франківськ. Освіту здобув на редакторському відділенні Українського поліграфічного інституту у Львові (1982), а згодом — на Вищих літературних курсах Літературного інституту імені О. М. Горького в Москві (1991). Його життя — це постійний пошук власного голосу, який змінювався разом із обставинами: він працював газетярем, проходив військову службу, а в 1991–1995 роках очолював відділ поезії в івано-франківському журналі "Перевал". Паралельно був співредактором новаторського літературного журналу "Четвер" (1991–1996).
У 1994 році Андрухович захистив кандидатську дисертацію, присвячену творчості Богдана-Ігоря Антонича — класика української поезії, замовчуваного в радянські часи. Згодом почав працювати над докторською дисертацією про американських поетів-бітників. У цей час активно включився в громадське життя: став віце-президентом Асоціації українських письменників (1997–1999) і радником мера Івано-Франківська з питань культури.
Молодість Юрія пов'язана з літературним гуртом Бу-Ба-Бу ("Бурлеск-Балаган-Буфонада"), який він заснував разом із Віктором Небораком і Олександром Ірванцем. Гурт був яскравим маніфестом постмодерністської свідомості, що розвивалася в межах феномена "станіславської школи". Разом із Юрієм Іздриком Андрухович започаткував перший в Україні постмодерністський журнал "Четвер".
У 1985 році його прийняли до Спілки письменників України, але вже у 1991-му він принципово вийшов з її лав, разом з іншими літераторами започаткувавши нову альтернативну Асоціацію українських письменників.
У 1997 році Юрій Андрухович видав чотири книги, що зміцнили його авторитет: поетичну збірку "Екзотичні птахи і рослини", прозові романи "Рекреації" та "Московіада", культовий роман "Перверзія", а також книгу есе "Дезорієнтація на місцевості".
Критики називають Андруховича "священною коровою нової української літератури". Він став одним із символів літературного оновлення, людиною, яка зуміла внести українську літературу до європейського та світового контексту. Його твори перекладені на вісім мов, романи "Перверзія" та "Рекреації" публікувалися в Німеччині, Польщі, Італії, його есе видано в Австрії.
Він також зробив значний внесок у розвиток перекладацької справи: переклав українською "Гамлета" Вільяма Шекспіра (п’ятий український переклад), твори американських бітників, а також твори Тадеуша Конвіцького, Рільке, Бориса Пастернака, Осипа Мандельштама.
Його романи "Рекреації" (1992), "Московіада" (1993) і "Перверзія" (1996) складають своєрідну трилогію: у кожному герой — поет-богема, який намагається вижити в абсурдній реальності, де межі між фізичним і метафізичним постійно розмиваються. Стилістично ці романи поєднують елементи готики, сатири, трилера, постмодерністської гри.
У 2000-ті роки Андрухович дедалі більше зосереджується на есеїстиці. Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком він створює книгу "Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу", де намагається відверто осмислити своє місце у культурному просторі Центральної та Східної Європи.
Крім поезії та прози, він активно виступає як громадський діяч: підтримує проєвропейський вибір України, бере участь у культурних ініціативах, відкрито висловлює свою позицію.
Його поезія увійшла до репертуару таких відомих українських гуртів, як "Плач Єремії" та "Мертвий півень", що ще більше популяризувало його творчість серед широкої аудиторії.
Андрухович — лауреат численних нагород: літературної премії "Благовіст" (1993), премії Рея Лапіки (1996), Міжнародної премії імені Гердера (2001), спеціальної премії Еріха-Марії Ремарка (2005), а також премії "За європейське взаєморозуміння" (Лейпциг, 2006).
Його родина теж тісно пов'язана з культурою: донька Софія Андрухович — відома українська письменниця й перекладачка, її чоловік — поет Андрій Бондар.
Юрій Андрухович продовжує залишатися однією з найпомітніших постатей у сучасній українській літературі, автором, який не тільки створив яскравий художній світ, але й допоміг українській культурі зайняти гідне місце на європейській карті.