Біографія Олександра Зими
Олександр Вікторович Зима народився 8 березня 1937 року в селі Рибальче на Херсонщині. Його дитинство проминуло серед безкраїх степів і дніпровських плавнів, які згодом стали джерелом натхнення для багатьох його творів. Середню освіту здобув у Голій Пристані, а невдовзі був призваний до лав Радянської армії, де служив на Далекому Сході. Після демобілізації юнак не одразу повернувся до літератури: працював робітником у цілинному радгоспі в селі Мар'ївка на півночі Казахстану, де зблизька побачив нелегкий побут людей праці — досвід, який залишив слід у його письмі.
Ще зі шкільних років Олександр почав робити перші літературні спроби — писав замальовки, вірші, короткі кореспонденції. Це прагнення до слова врешті-решт привело його до Львівського державного університету імені Івана Франка, де він навчався на факультеті журналістики. Після закінчення вишу в 1964 році Зиму запросили до редакції газети «Молодь України». Він став активним репортером, об'їздивши західні області країни в пошуках тем — від глибоко соціальних статей до коротких фейлетонів. У Львові він очолив відділ в обласній молодіжній газеті «Ленінська молодь», згодом працював редактором на Львівському радіо та телебаченні.
Літературний шлях Олександр Зима розпочав у 1965 році, коли в «Ленінській молоді» з’явилася його перша повість «Березовий грім». Його оповідання згодом друкувалися в авторитетних журналах — «Дніпро», «Знання та праця», «Україна», «Жовтень». Письменник зібрав значний доробок і вирушив до Києва — тодішнього центру літературного життя.
Читати повністю →