Біографія Віктора Забіли
Віктор Миколайович Забіла (1808 — 1869) — український поет-лірик, представник романтичного напряму, один із перших, хто почав розвивати українську інтимну лірику ще до того, як вона отримала широку популярність завдяки Тарасу Шевченку. Його творчість стала містком між фольклорним надбанням і літературною традицією нового часу, уособивши чуттєвість, глибоку прив’язаність до рідної мови, культури й народу.
Народився Віктор Забіла 1808 року на хуторі Кукуріківщина, який нині носить назву Забілівщина і розташований у Борзнянському районі на Чернігівщині. Походив із давнього козацько-старшинського роду, що зберігав і передавав наступним поколінням дух українського шляхетства та прив’язаність до рідної землі. Освіту здобував у Ніжинській гімназії вищих наук, де навчався з 1822 по 1825 рік. Після завершення навчання вступив на військову службу, яка тривала до 1834 року. Закінчив військову кар’єру у званні поручика, після чого оселився на родинному хуторі поблизу Борзни, де й провів більшу частину життя.
Особливе місце у житті Віктора Забіли займала його дружба з Тарасом Шевченком. Вони неодноразово зустрічалися — у Києві, Качанівці, Мойсівці. У 1847 році, незадовго до арешту, Шевченко гостював у Забіли на Кукуріківщині, і саме там намалював його портрет. Образ поета згодом з'явився в повісті Шевченка "Капитанша" під ім’ям Віктора Олександровича. Варто також згадати, що деякі вірші Забіли, знайдені під час обшуку в Шевченка, царська жандармерія безпідставно назвала "пасквільними".
Читати повністю →