Біографія Наталі Забіли
Наталя Львівна Забіла (5 березня 1903, Санкт-Петербург — 6 лютого 1985, Київ) — видатна українська письменниця, класик дитячої літератури XX століття, чия творчість супроводжувала не одне покоління юних читачів, формуючи їхній естетичний смак, любов до рідного слова й добру уяву.
Походила з давнього дворянського роду, в якому любов до мистецтва передавалась із покоління в покоління. По материнській лінії Наталя була нащадком українського поета-романтика Віктора Забіли, а її дід — Пармен Забелло — відомий скульптор. Батьки майбутньої поетеси навчалися у художньому училищі Штігліца, що зумовило атмосферу витонченості й культурної насиченості в родині. Від найраніших років Наталя росла серед книжок, картин, розмов про музику й театр. Вже у дитинстві вона не тільки зачитувалась класиками — особливо Тарасом Шевченком — а й почала пробувати сили в поезії.
У 1917 році сім’я була змушена залишити Петербург через революційні події й переїхала до України, оселившись у Люботині під Харковом. Батько залишився в Росії, і всі турботи про матеріальне виживання лягли на плечі матері та старших дітей. У цих складних умовах Наталя Забіла швидко подорослішала: закінчила прискорено гімназію, почала працювати, викладала в сільській школі. Саме в ті роки народжувалася її майбутня педагогічна й літературна ідентичність.
Читати повністю →