Біографія Любові Забашти
Любов Василівна Забашта — українська поетеса, драматургиня, прозаїкиня, чия життєва й творча доля тісно переплелася з епохою буремних змін і непростих випробувань. Народилася 3 лютого 1918 року в місті Прилуки на Чернігівщині в звичайній родині, де змалку зростала в атмосфері праці, поваги до слова і пам’яті про національні традиції. Вже у шкільні роки почала писати вірші, що стало першим кроком у її довгий і багатий на здобутки шлях у літературі.
Після закінчення школи вступила до Одеського водного інституту, де здобула технічну освіту, закінчивши його в 1940 році. Початок війни змінив її життєву траєкторію. Вона працювала інженером-конструктором на Рибнінській судноверфі, вкладаючи знання в оборонну промисловість. Особиста трагедія не оминула й її: загинув чоловік, з яким вона прожила лише короткий рік. Залишившись молодою вдовою з дитиною на руках, Забашта повернулась до Києва, де почала працювати на заводі «Ленінська кузня». У ці роки в ній визрівала не тільки сила духу, а й глибокий людський досвід, який пізніше ожив у її поетичних та прозових творах.
Згодом Любов Василівна завершила заочне навчання на мовно-літературному факультеті педагогічного інституту імені Горького, де здобула філологічну освіту, що відкрила їй дорогу в світ професійної літературної праці. Вона працювала в журналі «Дніпро», де очолювала відділ поезії, відіграючи важливу роль у формуванні літературного процесу того часу.
Читати повністю →