Біографія Натана Забари
Натан Ілліч Забара народився 27 грудня 1908 року в невеликому волинському селі Рогачів у родині гончаря. Його дитинство минуло в простому, але працьовитому середовищі, де ремесло й чесна праця були в пошані. Початкову освіту здобув у трудовій школі в Новограді-Волинському, яку закінчив у 1925 році. Згодом переїхав до Києва — міста, що відкривало нові можливості й ставало осередком національного й культурного відродження.
У столиці Забара навчався на курсах Центрального інституту праці й водночас працював на будівництвах — будівельний майданчик став для нього не лише джерелом заробітку, а й символом нової епохи, яку тоді активно формувала радянська ідеологія. У 1931 році його призвали до лав Червоної Армії. Після служби повернувся до цивільного життя й вступив до аспірантури Інституту єврейської культури при Академії наук УРСР, що свідчить про його глибокий інтерес до духовного і культурного спадку єврейського народу.
З початком Другої світової війни Забара знову став до лав армії. З 1941 по 1947 рік він служив на фронті, а згодом — у Центральній групі військ. За участь у бойових діях і проявлену мужність був нагороджений орденом Червоної Зірки та низкою бойових медалей, які підтверджують його відданість та жертовність у час найскладніших випробувань.
Читати повністю →