Біографія Валентина Тарнавського
Валентин Тарнавський – одна з найзагадковіших і незаслужено забутих постатей серед вісімдесятників, український письменник, чия творчість заслуговує на особливу увагу. Попри те, що він завжди тримався в тіні літературного процесу, його творчість варта глибокого аналізу та оцінки. Якби українська проза слідувала за стилем Тарнавського, українська література сьогодні могла б займати таку нішу на європейському ринку, яку тепер займає німецька проза, представлена авторами як Патрик Зюскінд і Бернгард Шлінк.
Біографічних відомостей про Тарнавського не так багато, що лише підкреслює його прихильність до відокремленого способу життя. Народився він 9 квітня 1951 року в місті Заставна Чернівецької області, в родині, де батько працював редактором, а мати була бібліотекарем. З ранніх років він полюбив читання, що стало для нього основою для мрії стати письменником. Після закінчення школи, Тарнавський вступив до Київського університету на журналістику, яку завершив у 1976 році. Спочатку він працював журналістом, але швидко зрозумів, що радянська журналістика не дає йому можливості реалізувати свої творчі амбіції.
У 1982 році Тарнавський почав працювати в видавництві "Радянський письменник", де він обіймав посаду головного редактора відділу прози, що стало сприятливим середовищем для розвитку його літературного таланту. Вже в 1983 році його перша книжка повістей і оповідань "Міські мотиви" принесла йому популярність, адже він почав створювати новий стиль в українській літературі. Тарнавський став першим, хто прорвав застій соцреалізму, позбувшись ідеологічної монотонності, яка характерна для багатьох радянських письменників. Він почав писати про міське життя, урбаністичну тематику, зокрема висвітлюючи проблеми сучасного суспільства, реклами та масової свідомості.
Читати повністю →