Біографія Ґео Шкурупія
Гео Данилович Шкурупій народився 20 квітня 1903 року в місті Бендери (тепер на території Молдови). Своє дитинство він провів на Поділлі, в родині, де батько був залізничним машиністом, а мати — вчителькою. Шкурупій здобував освіту в різних навчальних закладах, закінчивши Другу Київську класичну гімназію в 1920 році. Після цього вступив до медичного факультету Київського університету, але навчався там лише рік. Потім він провів два місяці в Інституті зовнішніх зносин, а також працював на залізниці та в кінофабриці, де був редактором і сценаристом, співпрацюючи з редакцією газети "Більшовик".
Дебют Шкурупія як письменника відбувся у 1920 році, коли він опублікував прозовий твір "Ми" в літературно-мистецькому альманасі "Гроно". Він захоплювався авангардним мистецтвом і активно підтримував футуризм, виступаючи з теоретичними статтями і беручи участь у літературних дискусіях. Перша збірка поезій Шкурупія "Психотези. Вітрина третя" (1922) і "Барабан. Вітрина друга" (1923) написана в футуристичному стилі і відображала революційні настрої того часу. Згодом, у 1924 році, Шкурупій відмовився від футуризму і почав виступати за об'єднання зі "Гартом", підтримавши групи М. Ялового та О. Слісаренка, які вийшли з угруповання М. Семенка.
У 1925 році вийшла його збірка "Жарини слів", що показала перехід Шкурупія від футуризму до неоромантизму, поєднавши лірику, сарказм і трагічні мотиви. Того ж року він випустив свою першу книгу оповідань "Переможець дракона", яка була оцінена Олександром Білецьким як цікавий літературний феномен, хоча й була надто літературною. Пізніше були опубліковані інші збірки оповідань, серед яких "Пригоди машиніста Хорна" (1925), "Монгольські оповідання" (1930). Крім того, Шкурупій видав кілька поетичних збірок: "Море" (1927), "Для друзів-поетів — сучасників вічності" (1929), а також поему "Зима 1930 року" (1934) та романи "Двері в день" (1929), "Жанна-Батальйонерка" (1930) і "Міс Андрієна" (1934).
Читати повністю →