Біографія Якова Щоголіва
Яків Іванович Щоголів — український поет-романтик, ніжний лірик і дослідник національного характеру, який залишив по собі глибокий і водночас зворушливо інтимний слід у літературному просторі ХІХ століття. Народився 5 листопада 1824 року в місті Охтирка Харківської губернії, в родині старовинного дворянського роду, де шанували освіту, традиції й повагу до слова. Виріс серед широких слобожанських ланів і тиші української природи, яка пізніше стала однією з головних тем його поезії.
Початкову освіту здобув у трикласному повітовому училищі в рідному місті, далі навчався в Першій харківській гімназії, де вперше серйозно захопився художньою літературою. У ті роки Яків багато читав — зокрема твори Вальтера Скотта та Миколи Гоголя, які справили глибоке враження на майбутнього поета. Закінчивши Харківський університет у 1848 році, працював у канцеляріях і на державній службі, проте справжнім покликанням для нього залишалася поезія.
Перші публікації Щоголева з’явилися ще в юнацтві, у 1840-х роках, на сторінках російських видань — таких як «Литературная газета», «Отечественные записки», а також в альманасі «Молодик», що підтримував українську літературну молодь. Однак жорстка й принизлива критика Віссаріона Бєлінського на адресу його поезій так боляче зачепила молодого автора, що він спалив частину своїх рукописів і надовго замовк. Відродженню його поетичного голосу сприяли університетські вчителі й друзі — професори Метлинський, Срезневський, Костомаров, які розбудили в Щоголіві цікавість до історії України та фольклору.
Читати повністю →