Біографія Феофана Прокоповича
Феофан Прокопович (у світі Єлеазар) — визначний церковний і громадський діяч, мислитель, письменник, реформатор та один із найосвіченіших представників своєї епохи, що залишив глибокий слід в історії не лише України, а й Російської імперії. Народився 7 червня 1681 року в Києві у родині крамаря Церейського. Рано осиротівши, опинився під опікою дядька по матері — також Феофана Прокоповича, ректора Києво-Могилянського колегіуму, що й визначило напрямок його раннього навчання та виховання.
Спершу Єлеазар здобував освіту в школі при монастирі, а згодом вступив до Києво-Могилянського колегіуму, де зарекомендував себе як блискучий студент: опанував старослов’янську, грецьку та латинську мови, брав участь у диспутах, вивчав твори європейських філософів. Після смерті дядька юнак продовжив навчання у Володимир-Волинському колегіумі, прийняв унію і став ченцем Єлисеєм. Завдяки здібностям і підтримці єпископа Заленського, потрапив до Римської академії св. Афанасія. Там студіював не лише богослов’я, а й філософські твори античних і сучасних авторів, знайомився з науковими теоріями Коперника, Галілея, Бруно, Кампанелли.
Втім, Рим він залишив 1701 року, не завершивши навчання. Подорожував Європою, студіював у Галле (Німеччина), де перейняв ідеї протестантської реформації. 1704 року повернувся в Україну, зрікся унії, прийняв православне чернецтво з іменем Феофан на честь дядька. З 1705 року викладав у Києво-Могилянській академії, де впровадив передові освітні методи, зокрема курси піїтики, риторики, філософії. Його трагiкомедiя "Володимир", присвячена Мазепі, здобула популярність.
Читати повністю →