Біографія Євгена Пашковського
Євген Володимирович Пашковський — український письменник глибокої думки й незвичного шляху, один із тих, хто пройшов складну й розмаїту життєву школу перед тим, як назавжди оселитися в слові.
Народився 19 листопада 1962 року на станції Разіне, що в Житомирському краї. Його молодість, як і в багатьох людей покоління кінця радянської доби, була позначена працею на межі фізичних і моральних ресурсів. Він навчався в індустріальному технікумі, а згодом — у педагогічному інституті, проте освіта стала лише фоном до справжньої життєвої практики, що гартувала характер: монтажні роботи на будівництві, шахтарська праця, метробуд, асфальтування доріг, розвантаження вагонів і підробітки на різних складах. Усе це — не просто спогади про молодість, а тканина його світогляду, яка пізніше відчутно проросте у творах.
Його літературний шлях розпочався в часи, коли українська проза шукала нові сенси після ідеологічного зламу. У 1991 році Пашковського прийняли до Національної спілки письменників України, а через два роки він став членом українського ПЕН-клубу. З 1992 року він повністю віддався творчій роботі, надаючи перевагу внутрішній тиші над зовнішнім галасом. Упродовж років Пашковський також очолював комісію з видавничих проєктів НСПУ, працював у редколегіях авторитетних літературних і культурологічних видань: журналів «Світовид», «Основа» і альманаху «Хроніка 2000».
Читати повністю →