Біографія Олега Ольжича
Олег Ольжич (справжнє ім’я — Олег Кандиба; 1907–1944) — український поет, археолог, політичний діяч, учасник визвольного руху та глибоко освічений інтелектуал першої еміграційної хвилі. Народився 8 липня 1907 року в Житомирі у родині видатного поета Олександра Олеся. Свої перші шкільні роки провів у Пущі-Водиці, а середню освіту завершував уже в Празі, куди разом із матір’ю емігрував із охопленої потрясіннями України. Зустріч із батьком, який тоді мешкав у Берліні після дипломатичної місії від УНР, стала важливою віхою в юному віці Олега.
Вищу освіту здобував у Карловому університеті, паралельно навчався в Українському вільному університеті. Уже в 1929 році захистив блискучу дисертацію на тему «Неолітична мальована кераміка Галичини», що засвідчила його глибокий науковий потенціал. Упродовж кількох років брав участь в археологічних експедиціях, працював у наукових установах Європи та США, зокрема в Гарвардському університеті, де 1938 року заснував Український науковий інститут.
Та водночас Ольжича все сильніше вабила не тільки наука, а й ідея національного визволення. Він долучився до Організації українських націоналістів (ОУН), швидко став одним із її ключових діячів, очоливши культурницький сектор, а згодом ставши заступником голови проводу. Брав активну участь у творенні Карпатської України під проводом Августина Волошина, за що потрапив до угорського полону. Після звільнення Ольжич повернувся до активної політичної діяльності — очолював осередки ОУН на Правобережній Україні, зокрема в Києві, і був серед організаторів Української національної ради в листопаді 1941 року.
Читати повністю →