Біографія Василя Минка
Василь Петрович Минко — український драматург, прозаїк, мемуарист, чиє ім’я з роками стало синонімом спірного й неоднозначного явища в радянській культурі. Його творчий шлях часто супроводжувався застереженнями, зневажливими епітетами, а іноді й відвертим осудом — спершу за сміливу відвертість, згодом за відповідність вимогам ідеологічного часу.
Народився Василь Минко 1902 року в селі Минківка Валківського повіту Харківської губернії, у селянській родині. Його дитинство й юність минули в умовах, коли освіченість ще не була поширеним явищем на селі. Початкову освіту він здобув у сільській школі, а згодом продовжив у Валківському ремісничому училищі. Уже в юному віці проявляв зацікавлення до громадської діяльності: працював у волосному ревкомі, керував відділом народної освіти, займався питаннями земельної політики. Не менш важливою для нього стала й участь у культурному житті — він активно долучився до роботи місцевої "Просвіти", захоплювався театром, ставив вистави й сам виходив на сцену.
З початком адміністративної реформи в Україні 1922 року, яка замінила волості районами, Минко вирішив здобути фахову освіту. Мріяв про акторську або агрономічну справу. Вибір зробив не він сам, а комсомол — і скерував юнака на робітфак при Харківському сільськогосподарському інституті.
Читати повністю →