Біографія Євгена Маланюка
Євген Филимонович Маланюк (1897 — 1968) — поет, публіцист, мислитель, один із найвпливовіших українських літераторів еміграції, постать трагічна й символічна для цілої доби, яка прагнула державного самоствердження України й водночас переживала її глибокі поразки.
У листопаді 1922 року, в польському таборі для інтернованих у містечку Каліш, серед злиднів, холоднечі й відчаю, молодий офіцер армії УНР Євген Маланюк виголошує реферат "Зброя культури", у якому намагається дати відповідь на болюче питання: чому Україна, здобувши шанс на незалежність, його втратила. Він доходить висновку: передусім через слабкість ідеї, нестачу національної еліти, яка б несла відповідальність не лише за державу, а й за її духовне обличчя. І вже в цьому виступі вимальовуються ті засадничі думки, що стануть каркасом його всієї подальшої творчості.
Євген Маланюк народився 2 лютого 1897 року в містечку Новоархангельськ на Єлисаветградщині. Його родина мала козацьке коріння, а дідівська хата зберігала дух пращурів, де поєднувалися традиції і пам’ять про боротьбу за вольності. Батько, Филимон Васильович, був людиною енергійною, самоосвіченою, ініціатором театрального і просвітницького руху в місті. Мати, Гликерія Яківна, принесла в родину ноти витонченості й дворянської культури, музики й романтичної поезії.
Читати повністю →