Біографія Бориса Лавреньова
Лавреньов Борис Андрійович (справжнє ім’я — Сергєєв) — яскрава постать української та радянської літератури першої половини ХХ століття: письменник, драматург, публіцист, мемуарист, художник і театральний діяч. Народився 17 липня 1891 року в Херсоні в родині педагогів. Саме з цим південним містом пов’язаний його перший духовний і мистецький досвід. Згодом він зворушливо згадував Херсон, описуючи його в мемуарних нотатках як затишне, зелене місто з акацієвими вулицями, сповненими пахощів літа.
Початкову освіту здобув у Херсонській гімназії (сьогодні гімназія № 20, названа на його честь). Після цього навчався на юридичному факультеті Московського університету, але правнича кар’єра ніколи не приваблювала юнака більше, ніж література, живопис і театр. Ще у 14 років, вражений «Демоном» Лермонтова, він написав поему «Люцифер» — твір на півтори тисячі рядків. Тоді ж почав малювати: етюди, картини, пейзажі. Брав уроки у художника Д. Іконнікова, а згодом сам передавав знання молодим митцям у Ташкенті. У 1915 році його живопис експонувався на виставках Херсонського товариства витончених мистецтв, а в 1920-х він уже створював карикатури для «Вікон РОСТа», подібно до Маяковського.
Дебютував як поет у 1911 році у херсонському журналі «Весенние зори» та газеті «Родной край». Поезії молодого автора з’являлися поруч із творами провідних модерністів. Під час Громадянської війни він не стояв осторонь — воював, працював у редакціях військових видань на Туркестанському фронті. У 1921 році в московському альманасі «Жатва» вперше опублікував свої вірші під псевдонімом Борис Лавреньов — ім’ям, яке згодом стало відомим по всій країні.
Читати повністю →