Біографія Леоніда Куліша-Зіньківа
Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків народився 2 травня 1942 року в мальовничому селі Кричильськ, що на Рівненщині. Його дитинство проходило серед простих, але глибоко духовних і працьовитих людей. Батько, Зіновій Іванович Куліш, був добре знаним у своєму селі не лише як мудрий господар, а й як неабиякий жартівник і майстер слова. Його гострі дотепи часто зачіпали не тільки недолугих односельців, а й представників влади, через що родина часом наражалася на небезпеку. Водночас селяни щиро поважали і навіть любили його за цей непідкупний і справедливий гумор. Саме в такій атмосфері виростав Леонід, переймаючи від батька не лише талант до слова, а й особливу чутливість до людської душі. І якщо про батька знало село, то син став знаним далеко за межами області — в усій Україні.
Після закінчення школи Леонід здобув вищу освіту у Луцьку, ставши вчителем історії. У студентські роки відбулася його перша публікація в українській республіканській пресі. Саме тоді він познайомився з багатьма волинськими митцями слова, зокрема з Володимиром Лучуком, який посприяв включенню поезій молодого автора до збірки “Пісня і праця” (1968). Із часом Куліш-Зіньків розширює тематику своєї творчості, все більше звертаючись до дитячої літератури.
Його поезія для малечі знайшла відгук у серцях найвимогливіших читачів — дітей. Вірші Леоніда з’являлися на сторінках “Барвінка”, “Малятка”, звучали в ефірах Українського радіо. Усе почалося з книги “Як горобчик рахував” — з неї й почалося поступове, але впевнене сходження на вершину дитячої літератури. Справжнім творчим проривом стала збірка “Горобці про літо мріють”, після виходу якої у 1990 році автора прийняли до Національної спілки письменників України.
Читати повністю →