Біографія Надії Коваленко
Надія Коваленко народилася 1927 року на Кагарличчині, в родині українських інтелігентів — учителів Дмитра та Ніни Кикотів. Батько був людиною активної громадянської позиції, завжди прагнув утвердження національної самосвідомості, засновував хори, гуртки "Просвіти". У буремні роки визвольних змагань очолював один зі штабів Армії УНР. 1934 року його заарештували. З того моменту на родину лягла тінь. Маленьку Надійку переслідували навіть у школі — улюблена вчителька почала публічно ганьбити дівчинку, а однокласники показували їй складені з пальців "ґрати". Батька засудили до страти, однак врятував випадок: старий бойовий товариш, льотчик Сталіна на прізвище Каріочі, добився його звільнення. Побитий, з катованим тілом, батько повернувся додому 1939 року. Згодом батьки розійшлись, і для дівчинки, яка була надзвичайно прив’язана до батька, це стало сильним ударом.
Почалася війна. Разом із матір’ю та сестрою Надійка переїхала з передмістя до центру Києва — на четвертий поверх будинку в Пасажі. Коли місто зайняли німці, і центр почав вибухати, їхній дім теж загорівся. Мати врятувалась, але Надійка затрималася, намагаючись винести кішку. Її витягнув з вогню німецький солдат. Три доби вони з іншими киянами провели просто неба біля театру Франка, без даху, під уламками палаючого Києва.
Повернувшись до Святошина, родина намагалася вижити. Перебиралися з квартири в квартиру, шукали порожнє житло. Вечорами кралися в підвали за вугіллям. Одного разу Надійку побили німці, коли вона намагалася захистити продукти, виміняні на селі. Її врятував офіцер, який нагодував її і відвіз додому. Та одного разу, пішовши за водою, дівчинка не повернулася — потрапила під облаву й опинилася у товарняку, що віз підлітків на роботи до Німеччини.
Читати повністю →