Біографія Єлизавети Кардиналовської
Єлизавета Михайлівна Кардиналовська (1900–1971) — постать багатогранна, незвичайна і, як це часто буває з жінками її доби, недостатньо оцінена в повному обсязі. Вона була українською письменницею, перекладачкою, архітекторкою, художницею-графічкою, реставраторкою — словом, людиною, що обрала шлях мистецтва й самовираження в найширшому його розумінні. Її життя розгорнулося на тлі буремного ХХ століття — епохи воєн, революцій, репресій і водночас стрімкого культурного пошуку.
Народилася Єлизавета у Києві 1900 року — в часи, коли українська культура тільки починала визволятись із колоніального забуття. Вже змалку виявляла схильність до мистецтва, що згодом вилилося у вибір фаху. Навчалася в Харківському художньому інституті, який закінчила в 1930 році. Цей заклад був тоді осередком нових естетичних течій і водночас — місцем, де закладалися підвалини для майбутніх візуальних мистецтв України.
Починаючи з 1925 року, Кардиналовська активно друкується в українській періодиці. Її твори з’являються в дитячих і художніх виданнях, і з кожною публікацією дедалі чіткіше окреслюється її творча інтонація — поєднання легкості, фантазії, витонченого стилю й глибокого розуміння дитячої психології. Упродовж наступних років вона створює близько двадцяти книжок віршів і оповідань для дітей, ставши однією з тих авторок, які сформували українську дитячу літературу у міжвоєнний період.
Читати повністю →