Біографія Михайла Івченка
Михайло Євдокимович Івченко
У другій половині 1920-х років ім’я Михайла Івченка було добре знане в українських літературних колах. Його оповідання та повісті не лише регулярно друкувалися у впливових часописах, а й включалися до шкільних читанок для трудових шкіл, виходили окремими книжками. Прозаїк із тонким ліричним чуттям, він зумів поєднати глибоку зацікавленість психологією людини з художнім змалюванням соціальної реальності. Проте після 1929 року його ім’я зникає з культурного простору — на довгі десятиліття твори Івченка опиняються під забороною, фактично вилучені з літературного обігу. Його спадщина замовчувалась, рідко згадувалась, майже не перевидавалася. Лише в останні десятиліття ХХ століття почалося повернення цього імені до історії української літератури.
Народився Михайло Івченко 9 серпня 1890 року на хуторі поблизу села Никонівка Прилуцького повіту, що на Полтавщині (нині — Срібнянський район Чернігівської області). Після початкової освіти продовжив навчання у вчительській школі, де познайомився з забороненими тоді творами Шевченка та нелегальною політичною літературою. Молодий Івченко не тільки читав, а й розповсюджував ці тексти серед селян. Така активність мала наслідки — після закінчення школи у 1906 році він не отримав дозволу на викладання, бо йому відмовили у посвідченні про благонадійність.
Читати повністю →