Біографія Данила Харова
Данило Юрійович Харов'юк – один із найбільш значущих українських письменників, що залишили помітний слід в літературі на початку ХХ століття, завдяки своїм новелам, що відображали життя гуцульської бідноти. Іван Франко, звертаючи увагу на його творчість у статті "Літературна мова й діалекти" (1907), підкреслив не тільки глибоке знання гуцульського діалекту Харов'юком, а й його здатність відтворювати унікальні моменти й риси життя гуцулів, які були непомітні для інших авторів.
Данило Харов'юк народився 25 грудня 1883 року в селі Підзахаричі, що знаходиться в Вижницькому районі Чернівецької області. З самого дитинства він був тісно пов'язаний з природою Карпат, спостерігав за життям горян, їхньою працею та традиціями, що згодом знайшло своє відображення в його творчості. Данило був закоханий у природу своєї рідної землі, води Черемоша, величні гори та традиційні ярмарки, де горяни мандрували до міста, несучи на плечах багаті бесаги з продуктами.
Навчався він у Чернівецькій учительській семінарії, де на нього звернув увагу Осип Маковей, викладач української мови та літератури, котрий помітив у ньому неабиякий талант до літературної творчості та радив йому писати новели та оповідання, черпаючи матеріал із життя гуцульського населення. Це спонукало Харов'юка зануритися у гуцульську тематику, що вилилось у його літературні дебюти.
Читати повністю →