Біографія Бориса Харчука
Борис Микитович Харчук (1931–1988) був одним з найвизначніших українських письменників і літературних діячів, які у своїй творчості досліджували життєвий шлях людей у складні часи. Відомий як автор глибоких романів, повістей, оповідань, він здобув популярність завдяки здатності проникливо зображати соціальну реальність, боротьбу за людські права, гідність та моральність. Письменник завжди намагався бути чесним перед собою і читачами, не ховаючи своїх переконань та переживань, а його твори стали важливою частиною літературної спадщини України.
Народившись 25 грудня 1883 року в селі Підзахаричі, в Карпатах, Харчук з раннього дитинства був закоханий у рідну землю і її людей. З дитячих років він пізнавав природу, вивчав традиції та звичаї гуцулів, які пізніше стали важливим елементом у його творчості. Враження від Карпатських гір і народних звичаїв у значній мірі визначили теми його літературної роботи.
Після закінчення початкової школи в рідному селі, Харчук вступив до Чернівецької учительської семінарії, де йому порадив почати літературну діяльність викладач Осип Маковей. Після цього він довгий час працював учителем у різних карпатських селах, зокрема у Розтоках і Іспасі. Його педагогічна діяльність органічно поєднувалася з літературною: він збирав народні казки, писав оповідання та новели про життя гуцульської бідноти.
Читати повністю →