Біографія Катрі Гриневичевої
Катря Гриневичева (справжнє ім’я — Катерина Василівна Гриневич) — одна з помітних постатей української літератури початку ХХ століття. Її творчий шлях тісно пов’язаний із середовищем прогресивних інтелектуалів Західної України. Вона підтримувала щирі стосунки з такими діячами, як Василь Стефаник, Марко Черемшина, Ольга Кобилянська, Осип Маковей, Гнат Хоткевич, а духовним орієнтиром для неї став Іван Франко, який першим розгледів у ній літературний талант і надрукував її перші твори.
Народилася Катря 19 листопада 1875 року у Винниках поблизу Львова в родині службовця. Ще в ранньому дитинстві її родина переїхала до Кракова. Там вона отримала початкову й середню освіту, закінчивши польську вчительську семінарію. Саме там почалося її зацікавлення українською мовою — предметом факультативного вивчення для майбутніх учительок, що працювали в Галичині. Поступово польськомовна молода авторка відкрила для себе рідне слово, що сталося завдяки зустрічі з В. Стефаником, який переконав її писати українською.
Після завершення семінарії Катря повертається до Львова. Відтоді література й культурна праця стають її покликанням. Вона займається редакторською діяльністю, бере активну участь у жіночому русі, підтримує просвітницькі ініціативи. Її перша збірка — "Легенди і оповідання" (1906) — швидко стала популярною. Центральне місце в ній посідають оповідання про трагічне дитинство бідних галицьких дітей. Відчуття дитячої вразливості та глибоке розуміння їхнього внутрішнього світу вирізняли її тексти серед інших. Значну частину свого життя вона присвятила створенню шкільної літератури та вихованню юних читачів. У 1910–1912 роках редагувала дитячий журнал "Дзвінок".
Читати повністю →