Біографія Михайла Дубовика
Михайло Тадейович Дубовик — український поет, публіцист, людина трагічної долі, що загинула в жорна сталінського терору, залишивши по собі твори, сповнені щирості, болю й людяності.
Народився він 31 грудня 1900 року в селі Межиріч, що на Лебединщині Сумської області, в родині гончаря. Просте селянське походження не стало перепоною для потягу хлопця до знань і творчості. Його шлях до літератури був нелегким, але послідовним. Після закінчення навчання в Дніпропетровському інституті народної освіти у 1927 році Михайло Дубовик працював учителем, а згодом перейшов у журналістику — редагував і писав у низці видань: "Зірка", "Майбутня зміна", "Кіно", "Селянська газета", "Літературна газета".
Окрім того, він виконував функції літературного консультанта в Кабінеті молодого автора при газеті "Пролетарська правда", допомагаючи новачкам у світі слова знайти свою творчу стежку. Його перші поезії з’явилися в місцевих дніпропетровських газетах та журналі "Зоря". Поступово він утвердився як поет, видавши кілька поетичних збірок: "Вежі", "Змагання" (1930), "Тепловій" (1940), "Багряний листопад" (1941). Його творчість виростала в лоні літературної організації "Плуг", яка згуртовувала молодих письменників із народного середовища.
Читати повністю →