Біографія Олександра Довженка
Олександр Петрович Довженко (1894–1956) — одна з найтрагічніших і найвеличніших постатей української культури XX століття. Режисер, письменник, художник, мислитель, що створив шедеври світового кінематографа, він пройшов складний і болісний шлях у радянській імперській системі, яка водночас возвеличувала його й нищила.
Народився 12 вересня 1894 року в селі В’юнище на Чернігівщині, у родині хліборобів козацького походження. Із одинадцяти дітей у сім’ї вижило лише двоє, а батько, на відміну від діда, був неграмотний. Мати, "народжена для пісень", усе життя проплакала. Вчився у Глухівському вчительському інституті, де його, за власним визнанням, готували не до освіти, а до обрусенення краю. Крадькома добував заборонену українську літературу. Під час Української революції 1917–1921 років брав участь у боротьбі за незалежність у складі 3-го Сердюцького полку. У період стрімких змін і численних окупацій залишився в Києві, де часто був на межі смерті.
У 1920-х роках, завдяки підтримці українських боротьбістів, виїхав до Західної Європи, працював у Варшаві й Берліні. У Німеччині нарешті здійснив мрію про мистецьку освіту: вступив до приватної школи експресіоніста Геккеля. Після повернення в Україну (1923) оселився в Харкові, де долучився до кола ВАПЛІТЕ. Працював як художник, карикатурист і сценарист, а згодом — як кінорежисер.
Читати повністю →