Біографія Івана Дорожнього
Іван Дмитрович Дорожній (справжнє прізвище — Міненко) — трагічна постать українського літературного відродження 1920–30-х років. Народився 7 січня 1897 року в слободі Бойківка на Харківщині. Його життєвий шлях, насичений служінням культурі, педагогіці й слову, закінчився у Сандармоху, куди привела дорога багатьох українських інтелігентів — шлях через репресії, тюрми, табори.
У роки революції та громадянської війни Дорожній перебував на Далекому Сході й Алтаї. Брав участь у боях, був червоним партизаном, пізніше — комісаром полку в Червоній армії. Уже в цей період він виявляв схильність до самоосвіти й ідеологічної роботи, що вивело його згодом до Москви, де навчався в Академії комуністичної просвіти.
Після навчання в 1920-х роках Дорожній активно займається освітньою й культурною роботою. У станиці Полтавській на Кубані очолив український педагогічний технікум, де зініціював створення філії організації "Гарт" — об’єднання українських письменників. Згодом переїхав до Москви, де долучився до української секції всеросійської організації "СіМ" («Село і Місто») і став її заступником голови. У ці ж роки працював інспектором Наркомосу в Кзил-Орді (Казахстан).
Читати повністю →