Біографія Олеся Донченка
Олесь Васильович Донченко (1902–1954) — український поет, прозаїк, драматург і дитячий письменник, чий життєвий і творчий шлях яскраво відбиває трагічну долю покоління українських митців, сформованих у добу постреволюційних надій і знищених хвилями політичних репресій та ідеологічного тиску.
Народився Донченко 1902 року в славетному козацькому містечку Великі Сорочинці на Полтавщині, проте дитинство провів у селі Багачка Перша, де його батько працював учителем. Уже в десять років майбутній письменник разом із родиною перебирається до Лубен, що стали для нього другою батьківщиною. Саме тут він вступив до гімназії, де здобув ґрунтовну освіту й де його звільнили від плати за навчання як сина педагога. Гімназійні роки були періодом становлення: Донченко почав писати вірші, спочатку російською мовою. 1918 року дебютував українською на сторінках газети "Рідний край" із віршем "Журлива пісня".
Закінчивши гімназію 1920 року, юнак одразу був задіяний у культурно-освітню роботу: його направили вчителювати в село Остапівку. Повернувшись через два роки до Лубен, працював журналістом у місцевій газеті "Зарево", пізніше перейменованій на "Червону Лубенщину". У 1924 році Донченко вступає до лав Червоної армії, де служить у відомій Першій Червонокозачій дивізії — спочатку як звичайний кіннотник, а згодом як полковий навчитель. Цей досвід став основою для його повісті "Золотий павучок".
Читати повністю →