Біографія Миколи Бажана
Бажан Микола Платонович (9 жовтня 1904 — 23 листопада 1983)
Серед поетичних голосів України першої половини XX століття постать Миколи Бажана вирізняється не лише своєю потужною художньою енергією, а й драматизмом життєвого вибору. У другій половині двадцятих років, коли над українським мистецтвом вже згущувалися хмари тоталітаризму, він встиг — у неймовірно короткий проміжок між злетом і катастрофою — стати одним із титанів національної поезії. Його літературний дебют припав на той самий час, коли вже було засуджено «неблагонадійних» авторів, а культурна політика Кремля дедалі більше спрямовувалась на згортання українського ренесансу. І саме в цю добу Бажан не лише заявляє про себе книжкою «Нічний рейс» (1927), а й одразу вливається в ряди найсміливіших, закликаючи йти назустріч бурі, зухвало й пристрасно відгукується на виклики доби.
На межі 1920–30-х років його творчість — як і у Миколи Куліша в драмі — утверджує молоде покоління митців, готових будувати нову Україну. «Будівлі», «Гетто в Гумані», «Розмова сердець», «Сліпці» — ці твори засвідчують не просто стильове багатство чи естетичну наснагу, а й етичну вкоріненість, відповідальність перед нацією. Російська радянська поезія того часу, попри всю свою офіціозну підтримку, не мала чим відповісти на цю потугу.
Читати повністю →